Functional Signs of Defining Constructions at the Level of a Simple Complicated Sentence

Abstract

Мета. Проаналізувати структурні й функційні вияви конкретизувальних конструкцій у лінгвоукраїністиці. Методи. Методи дослідження, зумовлені метою та фактичним матеріалом, містять: метод лінгвістичного опису, який передбачає дослідження явища безпосередньо в тексті, метод емпіричного аналізу й синтезу, який здійснює класифікацію конкретизувальних конструкцій, метод дистрибутивного аналізу, який дає змогу через вивчення оточення конструкцій у тексті дослідити особливості їхнього функціонування. Результати. У статті розглянуто актуальні проблеми, пов'язані зі становленням категорії «конкретизація», проаналізовано різні аспекти дослідження конкретизувальних синтаксичних конструкцій, описано їхню структуру, значення, функції, схарактеризовано диференційні ознаки, типологійні вияви. Установлено, що конкретизувальні синтаксичні одиниці перебувають з іншими різновидами пояснювальних конструкцій (власне-пояснювальними, уточнювальними) в системних відношеннях. З'ясовано різницю між конкретизувальними й уточнювальними синтаксичними одиницями. Конкретизувальні конструкції слід відрізняти від уточнювальних, оскільки перші реалізують конкретизувальну семантику за допомогою конкретизації невизначеного поняття певної множини, тоді як останні уточнюють, звужують конкретне поняття, ознаку, дію. Покласифіковано конкретизувальні конструкції за морфологічним виявом стрижневого компонента (субстантивні, ад'єктивні, адвербіальні, вербумфінітні). Доведено, що зазначені конструкції можуть бути вживані в ролі будь-якого члена речення (зазвичай виступають додатком). Висновки. Конкретизувальні конструкції слід відрізняти від уточнювальних, оскільки їм притаманні відношення «цілого й частини» так само, як і уточнювальним конструкціям, проте якщо останні не вимагають для такого вираження спеціальних сполучників, конкретизувальні потребують уживання сполучників саме / а саме. Конкретизувальні синтаксичні одиниці в порівнянні з іншими різновидами пояснювальних конструкцій (власне-пояснювальними й уточнювальними) поступаються різноманіттям відношень пояснюваного й пояснювального складників, значенням, функціями. Проте вони доволі значущі, специфічні в системі пояснювальних складників, частотні в письмовому мовленні. До основних функцій аналізованих одиниць зараховують пояснювальну, комунікативну, акцентуаційну, модально-оцінну. Аналізовані конструкції можуть виконувати додаткову функцію якісної та кількісної оцінки.