“…Вiдродження зацiкавленостi до судинної гiпотези розвитку ДАНС, значення ОС, нейротрофiчної гiпотези й значення аутоiмунних порушень вiдкриває новi напрямки лiкування. До перспективних належить пошук i використання засобiв, якi посилюють кровоплин через vasa vasorum, зокрема бутапросту (аналогу простациклiна), блокаторiв ТХА 2 i препаратiв, що сприяють посиленню i/або нормалiзацiї активностi Na + ,K + -АТФази (цилостазолу потенцiйного iнгiбiтора фосфодиестерази), α-ЛК, γ-ЛЛК, ω-3 ПНЖК, а також одночасного призначення α-ЛК, ω-3 ПНЖК i γ-ЛЛК [13,38,39,50]. Крiм того, комбiноване використання α-ЛК, ω-3 ПНЖК, γ-ЛЛК i IАР є найбiльш рацiональним i патогенетично обгрунтованим.…”