“…Спостерігається, що майже всі науковці ставлять наголос на тому, що професійна готовність військовослужбовців та службовців сектору безпеки та оборони України, в першу чергу, це особистісне утворення, яке можливе за умови цілеспрямованого впливу. До прикладу Ю. Медвідь [10] в свою чергу відзначає, що це особистісне утворення, яке формується шляхом цілеспрямованого педагогічного впливу на формування в громадянина готовності до захисту Вітчизни, до проходження військової служби у військових формуваннях й забезпечує узгодження ним знань про зміст і структуру службово-бойової діяльності та вимог цієї діяльності до стану здоров'я та психологічного стану, сформованих компетентностей службовобойової діяльності зі сформованими та усвідомленими ним в процесі розвитку можливостями та потребами або як наслідок систематизованого впливу,систему взаємопов'язаної організаційно-проектувальної, навчально-методичної, інформаційно-пошукової, навчально-пізнавальної, комунікативно-виховної, навчально-тренувальної, адміністративно-управлінської, контрольно-оцінювальної, науково-дослідної та іншої діяльності професорсько-викладацького та начальницького складу [8]. Стосовно психологічного стану готовності то С. Мул відзначає як складову готовності офіцера-прикордонникауміння мобілізувати необхідні фізичні й психічні ресурси для реалізації діяльності) і особистісно-діяльнісний підхід (готовність до діяльності як якість особистості, що охоплює усвідомлення особистісної та суспільної значущості діяльності, позитивне ставлення до неї і можливість її виконувати) [13].…”