Об'єктом дослідження в роботі є системи дистанційного керування електронними апаратами. Існу ють дротові та бездротові засоби реалізації дистанційного каналу зв'язку між підлеглим та керуючим пристроями. Аналіз існуючих засобів створення каналу зв'язку виявив низьке значення співвідношення гнучкості системи та швидкості передачі даних в середині створеної мережі. Однією з причин низького співвідношення є використання у складі системи модулів зі значним значенням мінімального часу роботи. Такими модулями є модулі фільтрації та декодування отриманого сигналу на боці приймача, кодування та модулювання на боці передавача. Заміна цих модулів на один зі значно меншими показниками затраче ного часу суттєво покращить значення співвідношення гнучкості системи та швидкості передачі даних. Можливість для створення модулю, що буде мати необхідні властивості затрачуваного на роботу часу, надає нейрона мережа. Отримана під час проведення дослідження модель системи дистанційного керування має ряд переваг, зокрема, наявність у складі нейронної мережі дозволяє зменшувати затрачуваний час та підвищити точність роботи системи протягом всього часу роботи системи. Це досягається завдяки здатності нейронної мережі до самонавчання без втручання людини та її можливості аналізувати будьякі вхідні сигнали з різним значенням фонового шуму. Ці властивості дозволяють провести заміну елементів, що не дозволяють підвищити швидкість обміну на елементи нейронної мережі, які будуть виконувати ті самі функції з більшою швидкістю, надійністю та точністю. Отримані в ході дослідження данні доводять доцільність інтеграції елементів нейронної мережі до складу систем дистанційного керування електронними апаратами. Також запропоновано можливі місця інтеграції нейронної мережі до складу системи дистанційного керування електронною апаратурою, які дозволять підвищити стабільність, точність та швидкість системи. Ключові слова: дистанційне керування, нейронна мережа, фізичні інтерфейси передачі інформації, бездротова комунікація.