В роботі сформовано шість ключових параметрів конкурентоспроможності закладу вищої
освіти: наукові дослідження та практична розробка; стійкість на освітньому ринку послуг;
адаптивність до змін; співпраця та участь у альянсах, проєктах, кластерах; рівень
компетентності науково-педагогічних співробітників. Оцінка фінансового стану закладу
вищої освіти включає як фінансові можливості університету для розвитку, так і фінансову
доступність, тобто забезпечення можливості навчання студентам різних груп, інклюзивна
освіта тощо. Сформований перелік відрізняється від традиційного тим, що дає змогу
врахувати в оцінці як класичні, так і спеціалізовані заклади вищої освіти незалежно від
напряму діяльності. Визначено, що для аналізу конкурентоспроможності потрібно
використовувати методи, які засновані на попартному порівнянні. Оскільки методики
оцінювання цих параметрів різні, то одним з методів, що може підійти для оцінювання
конкурентоспроможності, є метод DEA. Встановлено, що невивченими залишаються питання
інтерпретації результатів DEA, враховуючи модифікації оптимізаційної задачі оцінки
конкурентоспроможності закладів вищої освіти. Вказано, що для застосування моделі
потрібно зібрати вхідні та вихідні параметри й інтерпретувати отримані результати. Для
побудови системи моніторингу конкурентоспроможності закладу вищої освіти потрібно
зібрати дані про різні види активності закладу вищої освіти протягом деякого періоду
часу і зберегти їх для опрацювання. Дані мають бути відкриті, верифіковані та прозорі,
їх має бути легко перевірити. Вони мають бути позбавлені впливу суб'єктивного фактору.
Це важливо, щоб забезпечити неупереджену оцінку діяльності закладу вищої освіти.
Отримані результати мають значення для розробників систем оцінювання і моніторингу
конкурентоспроможності закладів вищої освіти.