Модифіковано стандартну нефелометричну методику визначення неіоногенних поверхнево-активних речовин (ПНД Ф 14.1:2.247-07) на турбідиметричний різновид фотометрії. Методику визначення НПАР апробовано на зразках технологічних розчинів флюсу з регламентованим вмістом поверхнево-активної речовини. Заміна спектрофотометра на фотоелектроколориметр не призводить до суттєвого зростання похибки визначення, проте значно розширює можливості прикладних та аналітичних лабораторій щодо контролю вмісту НПАР в об'єктах різного походження. Неіоногенні поверхнево-активні речовини (НПАР) -одні з найпоширеніших органічних полютантів сьогодення. Характерні особливості поведінки поверхнево-активних речовин у водних розчинах зумовлюють їхнє практичне застосування як миючих, зволожуючих, емульгуючих, диспергуючих та спінюючих засобів. За останні кілька десятиліть постійно зростало споживання синтетичних миючих засобів та, відповідно, відбувалося скорочення споживання мила [1]. В розчинах поверхнево-активних речовин, які зазвичай використовують для миття, співвідношення молекул води до молекул ПАР приблизно 20 000 і більше. Такі розведені розчини навряд чи могли б бути ефективними, якщо б ПАР адсорбувалися на ділянках, де їхня ефективність є найбільшою. Це можливо завдяки накопиченню цих сполук на поверхні розділу фаз між розчином і газоподібною, твердою чи рідкою фазою. Наявні у природних водах ПАР негативно впливають на їх санітарний стан, змінюють фізичні, хімічні, органолептичні властивості і біологічний склад води. Це призвело до виникнення проблеми − очищення стічних вод від забруднювачів нового типу. Справа в тому, що багато синтетичних миючих засобів, на відміну від мил, не схильні до природного біохімічного розкладу і не затримуються фільтруючими установками. Це спричиняє не лише забруднення річок та інших водойм, а й до проникнення ПАР в джерела питної води, що безпосередньо є визначальним для здоров'я людини. Біорозклад відбувається дуже повільно, кінцевими продуктами його є вода і діоксид вуглецю. ____________________ Тимошук О., Пацай І., Тимошук С. та ін., 2018