Об'єктом даного дослідження є електропривід на базі асинхронного двигуна з короткозамкненим ротором, який працює в режимах частих пусків та зупинок. Такі приводи є широко розповсюдженими, зокрема вони використовуються в електромобілях та гібридних автомобілях, а тому покращення енергоефективності перехідних процесів в них є важливою на сьогоднішній день задачею. Одним із проблемних місць такого електроприводу є значне споживання енергії при перехідних процесах, зокрема під час розгону двигуна. За рахунок високих пускових струмів багато спожитої енергії втрачається на нагрівання обмоток двигуна. Експериментальні дослідження, проведені в даній роботі, довели необхідність обмеження цих струмів. Але таке рішення призведе до зростання часу розгону, а це означатиме, що підвищені струми, хоч і меншої величини, діятимуть протягом більшого проміжку часу. Цей наслідок також викличе зростання втрат енергії. Значить, має бути певна точка оптимуму-час розгону, за який електроприводом буде спожита найменша кількість енергії. Для визначення оптимального часу розгону в ході даного дослідження була розроблена комп'ютерна модель електроприводу на базі асинхронного двигуна з короткозамкненим ротором, який керується пристроєм плавного пуску, що дозволяє рівномірно збільшувати напругу від нуля до номінального значення. Результати досліджень довели, що існує оптимальний час наростання напруги, при якому втрати під час перехідного процесу будуть мінімальними. Ця точка залежить виключно від характеристик системи двигун-приводний механізм і не залежить від величини прикладеного навантаження. Результати цих досліджень можуть допомогти покращити ефективність приводних механізмів, що працюють в режимах частих пусків та зупинок, за рахунок невеликого збільшення часу розгону двигуна та зменшення пускових струмів. Ключові слова: асинхронний двигун, пристрій плавного пуску, енергоефективність пуску.