ВступЛікування хворих на цироз печінки (ЦП) та його ускладнення залишається однією з найскладні-ших проблем хірургії, зокрема, хірургічної гепатоло-гії та біліарної хірургії. За даними ВООЗ, частота ЦП в країнах світу становить 20-40 хворих на 100 тис. населення [1] та продовжує неухильно зростати [2][3][4]. За результатами автопсії, вона коливається від 1 до 11 % [5, 6]. Невтішні високі показники захворювано-сті на ЦП, що обумовлені зростанням захворювано-сті на гострий вірусний гепатит, особливо за рахунок вірусних гепатитів типів B, C та D, внаслідок чого відзначається хронізація запально-деструктивного процесу в паренхімі печінки [7,8] з формуванням ЦП та інших ускладнень [8,9]. Розповсюдженість за-хворювання у чоловіків віком понад 40 років в 2 рази перевищує такий показник загалом у популяції [10]. Серед причин смерті ЦП стабільно займає 8 місце в світі [11], а серед осіб працездатного віку в еконо-мічно розвинутих країнах захворювання входить до числа шести провідних причин смерті [1]. Отже, про-блема ЦП є ще не вирішеною, вона залишається ак-туальною, та на її вирішення мають бути спрямовані значні зусилля фахівців практичного кола, експери-ментально-дослідних установ та закладів організації охорони здоров'я.
Обґрунтування дослідженняРозвитку запально-деструктивних уражень пе-чінки з формуванням ЦП сприяють несприятлива екологічна обстановка, контакт з гепатотропними от-рутами, вживання алкоголю. Відомо, що хронізація патологічного процесу в печінці протягом першого року відбувається у 15-22,7 % хворих на вірусні ге-патити В і С [12]. Зі збільшенням терміну захворю-вання на вірусний гепатит В -приблизно протя-гом 3-5 років -хронізація процесу відзначається у 40,9 % хворих, а також у 74,4 % хворих із вірусним гепатитом С. Показано, що приблизно в 20-30 % та-ких хворих розвивається ЦП, а близько у 20 % захво-рювання трансформується на рак [2, 13]. Таким чи-ном, економічні витрати держави та соціальні збитки, зважаючи на працездатний вік переважної більшості хворих на ЦП, зростають щорічно, а медична акту-альність зазначеної вище проблеми робить її однією з найважливіших в галузі абдомінальної хірургії.Стабільно високий рівень алкоголізму, зростан-ня наркоманії, посилені економічними труднощами, сприяють зростанню захворюваності печінки, а та-кож загалом органів гастро-дуодено-гепатобіліарної системи, оскільки саме вона є провідною в підтри-манні та регуляції гомеостазу. Тяжкий перебіг ЦП, несприятливий прогноз і -в більшості випадків -невдалість терапії, яка запроваджується, робить ак-туальними намагання фахівців підвищити ефектив-ність лікування вказаного контингенту хворих. Ціл-ком очевидно, що для таких пацієнтів повинні бути використані спеціальні хірургічні технології, а також вжитий індивідуальний підхід, на підставі якого слід розробити індивідуальну тактику лікування. Одним із можливих заходів їх комплексного лікуван-ня є повторне використання асцитичної рідини (АР),