Актуальною проблемою трубопровідного транспорту є контроль витоків з трубопроводів. Незважаючи на значну кількість робіт в цьому напрямі статистика аварій, які трапляються на газо-, нафто- та продуктопроводах, вражає, а існуючі методи та системи контролю витоків або дороговартісні для впровадження, або володіють не достатньою чутливістю для виявлення можливих витоків, особливо “малих”. Основними критеріями вибору методу і, відповідно, системи, яка його реалізує, є матеріал трубопроводу, доступ до нього, можливість моніторингу стану трубопроводу та точність локалізації витоку. Робота містить аналіз сучасного стану методів контролю витоків та систем, які їх реалізують. Системи контролю витоків, які є популярними на ринку, часто поєднують кілька методів контролю для покращення точності результату контролю, наприклад, система виявлення витоків PipePatrol, яка об’єднує технологію динамічного моделювання в режимі реального часу (балансовий метод контролю витрати) із запатентованим модулем розпізнавання моделей витоків. Проте такий підхід не є універсальним, особливо при зміні режиму транспортування, що супроводжується локальними змінами тиску та витрати. Перспективними методами контролю витоків, що незалежні від середовища транспортування, є акустичні методи контролю, які супроводжуються створенням тестових коливань в середовищі транспортування та реєструванні відбитих коливань від неоднорідностей трубопроводу. Наведено характеристику найпоширеніших методів та систем, вказано на обмеження в їх використанні. Виділено перспективний напрямок подальших досліджень, який полягає в забезпеченні ефективного контролю за станом трубопроводів на основі розширення інформативних складових діагностичних сигналів в тестовому акустичному методі контролю витоків з трубопроводу.