Підвищення паливної ефективності літа ка є однією із основних вимог, які висувають ся до перспективних літальних апаратів та літальних апаратів, які модернізуються. Проведено оцінку зміни аеродинамічної якос ті і, як наслідок, підвищення паливної ефек тивності дальнього магістрального літака при застосуванні перспективних засобів під вищення аеродинамічної якості. До зазначе них засобів відносяться: відмова від меха нізації кромок крила та від традиційних органів керування шляхом застосування адаптивного крила, штучна ламінарізація течії навколо елементів планеру, застосу вання кінцевих аеродинамічних поверхонь. Відмова від традиційних органів керуван ня та механізації крила зумовлена необхід ністю забезпечення безшовної поверхні еле ментів планера для запобігання передчасної турбулізації течії і, як наслідок, призво дить до зменшення профільного опору літа ка. Застосування кінцевих аеродинамічних поверхонь направлене на зниження індук тивного опору. Визначення зміни паливної ефективності літака дозволить оцінити зміну його експлуатаційних витрат протя гом життєвого циклу. Дослідження проведено на основі відомо го модульного програмного комплексу «Інте грація 2.1». Інженерноштурманський роз рахунок виконувався для типового профілю польоту дальнього магістрального літака. Показана можливість зменшення витрати палива до 20 %. Найбільший вплив на зменшен ня витрати палива має ламінарізація течії на поверхні елементів планеру, при цьому зменшення витрати палива склало 17,1 %. Відмова від механізації та елеронів забезпе чила зменшення витрати палива на 3,9 %, при цьому відмова від елеронів, передкрилка та закрилка забезпечило зменшення витра ти палива на 0,4, 1,5 та 0,4 відсотків від повідно. Застосування спіроідних кінцевих аеродинамічних поверхонь забезпечило змен шення витрати палива на 1,95 % Ключові слова: аеродинамічна якість, паливна ефективність, адаптивне крило, штучна ламінарізація, спіроідні кінцеві аеро динамічні поверхні UDC 629.7.