Резюме. Цукровий діабет (ЦД) 2-го типу -повільно прогресуюче полігенне захворювання, що харак-теризується порушенням обміну речовин у результаті неефективності дії інсуліну в організмі. Метою лі-кування ЦД 2-го типу є мінімізація віддалених мікро-та макросудинних
Ключові слова: цукровий діабет 2-го типу; метформін; поліморфізм генівЦукровий діабет (ЦД) -група метаболічних за-хворювань, що характеризуються гіперглікемією, яка є наслідком дефектів секреції інсуліну, дії інсуліну або обох цих чинників [2]. ЦД посідає третє місце серед причин смертності у світі. Захворюваність на ЦД зрос-тає в геометричній прогресії [2]. Якщо на початку 80-х років минулого століття число хворих на ЦД становило близько 30 млн [3], то на сьогодні це вже понад 415 млн а до 2040 року очікується понад 642 млн [15]. «Неінфек-ційна епідемія XXI століття» -саме так назвала ВООЗ це захворювання [1].ЦД 2-го типу характеризується порушенням вугле-водного обміну, що спричинене інсулінорезистентністю та відносною інсуліновою недостатністю або дефектом секреції інсуліну та інсулінорезистентністю [10]. Соціаль-на значущість цього типу ЦД полягає у високому ризику розвитку у хворих тяжких хронічних мікро-та макро-судинних ускладнень [30]. Оскільки час від виникнення ЦД 2-го типу до його виявлення здебільшого становить від 5 до 10 років, то вже на момент установлення діагнозу до 50 % хворих мають ті або інші діабетичні ускладнення: ретинопатію -35 %, полінейропатію -12 %, протеїн-урію -2 % хворих [53].Число хворих на ЦД 2-го типу зростає в усіх без винят-ку країнах світу переважно в населення віком від 40 до 59 років. У розвинутих країнах кількість хворих становить у середньому 2-4 % від загальної популяції. З віком час-тота цього типу ЦД зростає, досягаючи в осіб віком понад 65 років 7-8 %. Істинна захворюваність населення на цей тип хвороби набагато вища. Так, близько 193 млн випадків цього захворювання залишаються недіагностованими, оскільки співвідношення числа зареєстрованих хворих і осіб із прихованим діабетом становить 1 : 2,5 : 3 [3].Незважаючи на значний арсенал цукрознижуючих лікарських засобів, компенсація ЦД 2-го типу до-сягається лише в половини хворих [4]. Доцільність призначення адекватної патогенетично обґрунтованої гіпоглікемічної терапії підтверджена її впливом на про-гностично значущий показник глікованого гемоглобіну (HbА1c). У цьому ж дослідженні доведено важливість глікемічного контролю, показано сприятливий ефект раннього інтенсивного контролю глюкози крові для вперше діагностованих хворих на ЦД 2-го типу [5][6][7]. Установлено, що досягнення цільових рівнів HbА1c асоціюється з максимально позитивним клінічним ефектом терапії [8, 13].