Досягнення цілей сталого розвитку і забезпечення суспільного добробуту потребують виважених підходів, обґрунтованих рішень щодо розпорядження бюджетними коштами. Особливо гостро це питання постає під час війни, коли посилюються вимоги до розпорядників бюджетних коштів стосовно якісного виконання покладених на них повноважень у бюджетному процесі, забезпечення раціонального і ефективного використання ресурсів, результативного виконання бюджетних програм.
Констатовано, що непоодинокими залишаються випадки порушення розпорядниками бюджетних кошів бюджетного законодавства, розкрадання, недотримання своїх обов’язків перед громадами. Отже, виникає потреба з’ясувати глибинне коріння цих проблем, серед яких, за нашою гіпотезою, інституціональні традиції.
Виявлено вплив стійких інституціональних правил на поведінку розпорядників коштів і обґрунтовано пропозиції з удосконалення інституту розпорядника коштів в Україні з урахуванням цього фактора. Встановлено, що, згідно із світовим досвідом, інститут розпорядника повністю спирається на децентралізацію повноважень для ефективного отримання результатів. Розпорядники коштів мають свободу оперативного управління своїм бюджетним призначенням, свободу інформаційних впливів на зміст показників своєї діяльності без вказівок згори. Показано, як цю концепцію викривила українська практика бюджетування перших двох десятиріч незалежності. Розпорядники не дістали достатньої суб’єктності для повноцінного мікробюджетування мереж, відповідно, не можуть організувати свою діяльність на середньострокову перспективу. Для виправлення цієї ситуації запропоновано: 1) залишити інституцію розпорядника коштів керівникам публічних одиниць – головам територіальних громад, спеціальним посадовим особам агенцій, що реалізують проєкти за власні й бюджетні кошти, керівникам публічних одиниць на кшталт закладів вищої освіти державної та комунальної форм власності; 2) розмежувати складання бюджетних призначень заради результату на засадах підзвітності й власні доходи організацій розпорядників. Це підвищить ефективність розпорядників коштів і сприятиме запровадженню середньострокових бюджетів.