Досліджено сучасні тенденції розвитку методологічних засад оцінювання вартості послуг лісових екосистем у межах природно-заповідних територій. Встановлено, що у методологічному сенсі економічна оцінка послуг екосистем – це спроба присвоїти їм кількісні показники економічної цінності, включаючи послуги, які принаймні частково охоплені ринком і ті, які сьогоднішні ще не оцінені на ринку. Теоретичною основою слугували публікації щодо підходів, методології та методик оцінювання послуг екосистем. Використано пошуковий метод дослідження за джерелами на ScienceDirect, науковими звітами, рішеннями міжнародних організацій з критичним оглядом зібраного матеріалу, теоретичне моделювання, конкретизація, порівняльний аналіз оцінок послуг екосистем на території національних парків і інших природоохоронних об'єктів у різних країнах. Оцінювання послуг екосистем розглянуто у контексті запровадження платежів за них – прямих і гнучких механізмів заохочення, згідно з якими користувач або бенефіціар послуги здійснює платіж особі чи громаді, чиї рішення впливають на надання цих послуг. Встановлено, що розроблення процедури оцінювання має у повній мірі охоплювати всі важливі послуги екосистем. Оскільки аналітичні ресурси (час, кошти, навички, дані) зазвичай обмежені, тому на початку дослідження вони мають бути узгодженими з цілями. Результати оцінювання можуть бути отримані у грошовій чи кількісній формі, а також як характеристика цінності. В оцінках потрібно враховувати можливість невизначеностей. Процес оцінювання запропоновано розділити на вісім основних етапів, які в роботі охарактеризовано. З методологічного погляду оцінювання послуг екосистем має бути міждисциплінарним, а з практичного – враховувати досвід оцінок інших країн та найкращі напрацювання міжнародних проєктів. Зроблено висновок, що ідентифікація, картування та оцінювання послуг екосистем є однією з важливих передумов формування в Україні системи управління природно-заповідними територіями (ПЗТ) та об'єктами, яка дасть змогу відтворювати цінності послуг екосистем в економічних та регулятивних інструментах екологічної політики.