технологій. Одним із перспективних напрямків є впровадження технологій дистанційного навчання у тренувальну діяльність спортсменів, зокрема у кіберспорті. Відтак, завдання дослідження полягало у визначенні доцільності застосування елементів дистанційного навчання у процес підготовки осіб, які займаються кіберспортом. Дослідження базується на аналізі теоретичних та емпіричного досліджень щодо застосування елементів дистанційного навчання у підготовці кіберспортсменів. Застосування методів теоретичного моделювання дозволило сформувати положення щодо впровадження елементів електронного навчання у процес фізичної підготовки кіберспортсменів, а також можливостей її побудови у дистанційному форматі. Результати проведеного дослідження засвідчили складність реалізації дистанційної форми організації фізичної підготовки у кіберспорті та недостатню емпіричну обґрунтованість цього у науково-методичній літературі. Визначено проблеми побудови фізичної підготовки кіберспортсменів у дистанційному форматі, а також фактори, що визначатимуть якісне їх вирішення під час спроб оптимізації рухового тренування із використанням сучасних інформаційно-комунікативних засобів. Найбільш розвиненим напрямком в сфері подібних наукових пошуків є розвиток форматів гібридного та змішаного навчання, який може бути реалізованим у кіберспорті. Загалом, констатують перевагу таких форм організації рухового тренування порівняно з традиційним форматом, однак за умов достатньої мотивації та навченості тих, хто тренується. Визначено засоби, що використовуються у процесі дистанційного навчання, які можуть якісно покращити процес фізичної підготовки кіберспортсменів. Подальші наукові дослідження мусять спрямовуватися на програмування та дослідження особливостей організації фізичної підготовки кіберспортсменів із використанням елементів технології дистанційного навчання.