Association of CYP2E1*6 polymorphism of gene CYP2E1 with the risk and severity of chronic hepatitis C

Abstract

Х ронічний гепатит С (ХГС) є однією з найважливіших проблем охорони здоров'я. Це пов'язано з великим поширенням захворювання, вираженим поліморфізмом клінічних проявів, високою частотою формування усклад-нень [1]. Незважаючи на успіхи у вивченні патогенезу ХГС, діагностики та використання сучасних методів лікування, багато питань і нині залишаються не вирішеними. Ефек-тивність стандартної терапії комбінацією пегінтерферону та рибавірину становить від 40 до 80% [2]. Цей показник значно залежить від особливостей збудника і генетичних особливостей інфікованої людини [2].В умовах неухильного зростання частоти ХГС особливо важливою стає проблема підвищення результативності ліку-вання. Відомо, що високе вірусне навантаження, «складні» генотипи вірусу (1b та 4), високий рівень аланінаміно-трансферази (АлАТ) та розвиток фіброзу печінки значно ускладнюють терапію та погіршують прогноз ефективності лікування [1]. Також є повідомлення про різну відповідь на лікування за схемою пегінтерферон альфа з рибавірином у представників різних етнічних груп [3].Можна припустити, що можливість прогнозування схиль-ності до розвитку захворювання, тяжкості перебігу та роз-витку ускладнень матиме велике значення під час добору індивідуальної та адекватнішої фармакотерапії ХГС й у покращенні якості життя хворих.Сьогодні велике значення приділяється розвитку фарма-когенетики та пошуку генетичних предикторів безпечності та ефективності лікування багатьох захворювань, зокрема ХГС. Наприклад, встановлено асоціацію певних поліморфіз-мів інтерлейкінів (IL28B) із розвитком стійкої вірусологічної УДК 616.36-002.12-085.246.9:575.174.015.3 В. В. Годован, К. В. ОстапчукАсоціація поліморфізму CYP2E1*6 гена CYP2E1 із ризиком розвитку та тяжкістю перебігу хронічного гепатиту С Одеський національний медичний університет Ключові слова: гепатит С, генетична схильність до хвороби, поліморфізм генетичний.Ефективність лікування хронічного гепатиту С залежить від генетичних особливостей пацієнтів. З метою аналізу асоціації полі-морфізму CYP2E1*6 із ризиком розвитку та тяжкістю перебігу хронічного гепатиту С у 77 хворих і 64 здорових донорів визначили частоту поліморфізму CYP2E1*6 за допомогою молекулярно-генетичних методів. Здійснили ретроспективний аналіз історій хвороб. Не встановили асоціацію поліморфізму CYP2E1*6 із ризиком розвитку хронічного гепатиту С. Хворі з генотипом СD частіше мали нормальний рівень аланін-амінотрансферази, ніж хворі з генотипом DD (55,6% проти 27,1%, р=0,026). У хворих із генотипом DD частіше розвивався фіброз печінки різної стадії, ніж із генотипом СD (на 34,5%, р=0,009, OR 4,24, 95% СІ 1,37-12,93). Це свідчить, що генотип DD гена CYP2E1 асоційований з тяжчим перебігом хронічного гепатиту С.Ассоциация полиморфизма CYP2E1*6 гена CYP2E1 с риском развития и тяжестью течения хронического гепатита С В. В. Годован, Е. В. ОстапчукЭффективность лечения хронического гепатита С зависит от генетических особенностей пациентов. С целью анализа ассоциации полиморфизма CYP2E1*6 с риском развития и тяжестью течения хронического гепатита С у 7...