професор, Запорізький державний медичний університет Анотація. У статті розглядається розгортання наративу самотності в романі Паоло Джордано «Самотність простих чисел» у контексті інтердисциплінарних дослідницьких методологій trauma studies (Cathy Caruth, Kalí Tal, Anne Whitehead та ін.) та disability studies (David T. Mitchell, Sharon L. Snyder, Rosemarie Garland Thomson та ін.). Історії головних героїв роману -Маттії й Аліче -проаналізовано як різні вектори реалізації наративу самотності. Зокрема, історія Маттії є виявом протистояння будь-яким зовнішнім спробам проникнення в його приватний простір, тоді як історія Аліче являє собою низку спроб травмованої особистості подолати власну самотність і поєднатися з коханою людиною. Розглядаються такі шляхи формування емпатичної реакції читача, як художня образність і використання впливового потенціалу мовчання.