Вступ.Незважаючи на досягнення первинної реа-німації та інтенсивної терапії новонароджених, асфіксія або гіпоксично-ішемічна енцефалопатія залишається серйозним захворюванням, яке асо-ціюється з високими показниками летальності та інвалідності. 47-80% дітей, які перенесли важку асфіксію або асфіксію середнього ступня, у віці 18 місяців демонструють прояви епілепсії, дитячого церебрального параліча, зниження розумових зді-бностей, когнітивні порушення [2,4,7,9,10 ].Враховуючи наявність латентної фази при гіпоксично-ішемічних ураженнях ЦНС та ком-пенсаторні можливості дитини, важко, спира-ючись лише на клінічні дані, передбачити тяж-кість пошкодження ЦНС та спланувати час і обсяг терапевтичних втручань. Оскільки одним із найважливіших процесів, що відіграють роль у пошкодженні тканини головного мозку, є по-рушення церебральної гемодинаміки, нейросо-нографії з допплерографією, як неінвазивному, дешевому та легко здійсненому методу діагнос-тики надається велике значення. Результати про-ведених досліджень, які спираються на дані доп-плерографічного обстеження немовлят, у певний віковий проміжок різняться між собою, і це обу-мовлено наявністю «фазних» коливань параметрів мозкового кровотоку протягом постасфіктичного періоду. Тому й надалі продовжуються пошуки діагностичних ознак тяжкості ушкодження мозку, маркерів адекватності терапії та довготривалого прогнозу [ 3,6] .Діти з важкою гіпоксично-ішемічною енцефа-