Проблематика. Останні дослідження показали, що низькотемпературна плазма тліючого розряду, яка горить в інертних або активних газах за тисків нижче атмосферного, є перспективним джерелом нагріву для різних процесів, пов'язаних з обробкою металів, не кажучи вже про дифузійне зварювання і паяння. Однак у виробничій практиці можуть виникати різні умови на поверхні катода (що є зразками одночасно), здатні викликати зміни форми тліючого розряду або навіть його перехід в електричну дугу. Тривала дія дугового розряду на поверхні зразків неминуче призводить до порушення технологічного процесу і, як наслідок, до небажаного перегріву зразків. Мета дослідження. Метою роботи є вдосконалення методів і засобів стабілізації тліючого розряду в технологічних процесах дифузійного зварювання та паяння. Методика реалізації. Із використанням методів теорії фізики газового розряду, електродинаміки та електромагнетизму визначено основні причини появи зовнішніх збурень і нестабільностей, що призводять до виникнення стійкого дугового розряду на локальних ділянках поверхонь зварюваних деталей. Результати дослідження. Встановлено, що збільшення довжини міжелектродного проміжку в умовах виникнення дуги до величин 0,03-0,06 м за час 10 2-10 1 с є ефективним засобом гасіння електричних дуг, які виникають при порушенні стабільності горіння потужнострумового тліючого розряду в процесах зварювання та паяння. Висновки. Визначено основні умови втрати стійкості нормального тліючого розряду та переходу його в іншу, більш стабільну, форму газового розрядуелектричну дугу. Показано, що тривала дія дугового розряду на поверхні зварюваних деталей призводить до оплавлення останніх, що потребує створення додаткових дугогасних систем. Показано можливість застосування як засобу усунення виникнення та стабілізації електричної дуги на поверхні зварюваних деталей мультиелектродних систем із рухомими анодними секціями. Ключові слова: тліючий розряд; стабільне існування; прецизійне зварювання; плазма; багатосекційний анод; дифузійне зварювання.