Calibration curves by 60Co with low dose rate are different in terms of dose estimation – a comparative study

Abstract

Biological dosimetry aims to estimate individual absorbed doses due ionizing radiation exposure. The dicentric chromosomes are considered the most specific biomarker for dose estimation. This study aimed to compare calibration curves for linear low energy transfer (LET) radiation built from low dose rates and whether they vary in terms of dose estimation. For that we did a search in the literature of all calibration curves produced with low dose rates and we simulated the dose estimation from pre-established dicentric's frequencies. The information on methodologies and cytogenetic results of each study were analyzed. As expected dose rate influence b coefficients, especially at higher doses. However, we have seen that some doses were not statistically different but they should be, because there is a significant association between the productions of dicentrics and dose rate. This comparative study reinforced the robustness of the dicentric assay and its importance in biological dosimetry. We also emphasized that the dose rate was an important factor in dose estimations. Thus, intercomparison exercises should take into account the dose rates of the participating laboratories, because the dose rates might explain why some results of estimated doses fall outside the recommendations.

"Dose – effect" calibration dependence by frequency of unstable chromosomic exchanges in human lymphocytes in acute gamma irradiation by 137Сs in low doses for biological dosimetry

“…Як відомо, на варіації розрахункових коефіцієнтів залежності «дозаефект» впливають декілька факторів: потужність дози, поглинена доза, лінійна передача енергії, енергія випромінювання, критерії оцінки [16]. Лінійний коефіцієнт α не залежить від потужності дози, а квадратичний коефіцієнт β зі зниженням потужності дози, тобто зі збільшенням часу опромінення, зменшується.…”

“…За умов гострого опромінення, тривалість якого не перебільшує 15 хв, потужність дози, вважаємо, має бути менш значимою для коефіцієнта β. Проте ми не виключаємо, що відносно висока потужність дози опромінення (2,5 Гр/хв) у нашому дослідженні за дуже короткий час опромінення (до 25 с) могла деякою мірою вплинути на коефіцієнт β. Значення коефіцієнта β підвищується зі збільшенням поглинених доз опромінення [16]. У нашому дослідженні при опроміненні зразків крові в дозах до 1 Гр коефіцієнт β дорівнює 0,058 ± 0,016 і менший за встановлений у роботі [15] -0,076 ± 0,005, в якій калібрувальна крива індукції дицентриків була побудована для діапазону доз 0,25 -5,0 Гр.…”

Revisão Narrativa: Radiossensibilidade, Radioterapia E Potenciais Biomarcadores

“…Bergonié e Tribondeau foram em 1906 os pioneiros ao realizarem estudos com a radiossensibilidade, os dois observaram que a radiossensibilidade variava em funções do tecido biológico afetado e o deu estado metabólico. O trabalho de Bergonié e Tribondeau foram a base para formular o que hoje conhecemos como lei da radiossensibilidade onde: quanto menor for a diferenciação celular maior é sua radiossensibilidade; órgãos e tecidos mais jovens são mais radiosensíveis; quanto maior a atividade metabólica, maior a radiossensibilidade; quanto maiores as taxas de proliferação e crescimento tecidual maior será a radiossensibilidade (BERGONIÉ, 1959).3.1 Biomarcadores dosimétricosDevido aos danos causados pela exposição, seja laboral, terapêutica ou acidental as radiações ionizantes, métodos físicos de dosimetria são insuficientes em casos de suspeita de exposição acidental seja continua ou não, sendo assim, sempre se buscaram mecanismos para monitorar e estimar as doses recebidas (CASTRO-VOLIO 2013).Segundo Castro-Volio 2013 existem alguns pré-requisitos para avaliar a utilidade de um potencial biomarcador, são eles: Tempo de circulação pós irradiação, rapidez e sensibilidade, não variação da dose dependência in vitro e in vivo, variação mínima entre diferentes indivíduos não irradiados e especificidade.Embora não haja hoje marcadores ideal que cumpram todos os pré-requisitos acima citados, estabeleceu-se o uso de técnicas citogenéticas como o padrão ouro para avaliar a dose-absorção estimada após exposição as radiações ionizantes(CASTRO- VOLIO 2013;MENDES et al, 2020).…”