Challenges of Estimating Accurate Prevalence of Arm Weakness Early After Stroke

Abstract

Background. Recent studies have reported lower statistics of upper limb (UL) weakness (48-57%) compared to widely cited values collected over 2 decades ago (70-80%). Objective. To explore potential factors contributing to the accuracy of prevalence values of UL weakness using a case study from a single regional centre. Methods. All patients admitted to the acute stroke unit with suspected diagnosis of stroke were screened from February 2016 to August 2017. Upper limb weakness was captured (a) prospectively using the Shoulder Abduction and Finger Extension (SAFE) score performed by unit physical therapists within 7 days post-stroke and (b) retrospectively via chart review using the National Institutes of Health Stroke Scale (NIHSS) arm score at admission and 24 hours post-admission. Results. A total of 656 patients were admitted with a first-ever stroke, and 621 (95%) individuals were administered the SAFE score. A total of 40% of individuals had UL weakness using the SAFE score (SAFE ≤8) at a mean time of 1.9 (SD 1.5) days post-stroke. In the same sample, 57% and 49% had UL weakness using the admission and 24-hour post-admission NIHSS arm score, respectively. Conclusions. The accuracy of population-level UL weakness prevalence values can be affected by weakness measure and score cut-off, time post-stroke weakness is captured, sample characteristics and use of single or multiple sites. Researchers using prevalence values for clinical trial planning should consider these attributes when using prevalence data for estimating recruitment rates and resource needs.

Tools for Assessing the Function of the Upper Extremity in Patients with Stroke: the Prognostic Role of Finger Extension

“…Поряд із складнощами оцінки поширеності постінсультних парезів верхньої кінцівки, певні методологічні труднощі пов'язані із кількісною оцінкою моторного дефіциту [1,2,[10][11][12]. Важливість тестування функцій верхньої кінцівки є беззаперечною, адже воно є невід'ємною частиною клінічного моніторингу.…”

“…Важливість тестування функцій верхньої кінцівки є беззаперечною, адже воно є невід'ємною частиною клінічного моніторингу. Серед інструментів оцінки функції верхньої кінцівки використовуються такі методи, як SAFE, FMA-UE, ARAT, QuickDASH, FOT, JTHFT, MFT, MCA, MESUE, MSS, RLAFT-HUE, RMA, SMES, SIAS, STREAM, SHFT, SULCS, UMAQ, UEFT, WMFT [10][11][12]. Всі вони переважно оцінюють флексорну функцію верхньої кінцівки.…”

“…При цьому слід чітко диференціювати відмінності між відновленням та компенсацією руховох функції. Така диференціація потенційно може бути досягнута шляхом поєднання кінематичних показників та клінічних оцінок [3,12,19]. Однак кінематичні методи є ресурсомісткими, дорогими і часто недоступними в клінічній реальності.…”

“…Реабілітація може включати поліпшення функцій організму, що виходить за межі початкових (передінсультних) можливостей, явище, яке спостерігається особливо в більш пізні періоди часу після інсульту. Рекомендовані терміни збору даних були виведені з біологічних процесів після інсульту та складають п'ять часових вікон відновлення [12]. До них належать надгостра стадія (0-24 години), гостра стадія (1-7 днів після інсульту), рання підгостра стадія (від 7 днів до 3 місяців після інсульту), пізня підгостра стадія (3-6 місяців після інсульту), та хронічна стадія для всіх періодів часу, що перевищують 6 місяців [5].…”

“…Гетерогенність даних під час набору первинного дослідження (тривалість часу від початку інсульту) окремих досліджень може істотно вплинути на його прогностичну точність [20]. Вікно відновлення також перевищує визначені раніше межі, що ще більше посилює необхідність функціональних вимірювань [1,[10][11][12] Объект и методы. Исследование выполнено на базе МЦ «Эксперт Хелс» и клинических подразделений ЧМНУ им.…”