РЕЗЮМЕ. Гостру ішемію визначають як раптове зниження перфузії кінцівки, що загрожує її життєздатності. Часті причини – обтурація артерій тромбом, емболією або судинні ушкодження, включаючи кровоспинні турнікети при кровотечі. Після ліквідації ішемії має місце багатофакторне ураження ішемізованих і віддалених тканин. Морфологічні порушення поглиблюються при гострій крововтраті.
Мета – провести порівняльний аналіз структурних змін у скелетних м’язах задніх кінцівок щурів при гострій ішемії-реперфузії, спричиненій накладанням артеріального турнікета за умов гострої крововтрати.
Матеріал і методи. Проведено гістологічне та морфометричне дослідження чотириголового м’яза стегна білих щурів після гострої ішемії кінцівки тривалістю дві години, спричиненої накладанням турнікета, за умов гострої крововтрати. Досліджували морфологічні зміни м’язової тканини через дві години після накладання джгута без реперфузії та у період реперфузії. Модель раннього постішемічного періоду була представлена групами тварин із реперфузійними змінами на другу годину, першу та третю доби після зняття турнікета, а модель пізнього постішемічного періоду − на сьому та чотирнадцяту доби після зняття турнікета.
Результати. Ураження м’язової тканини проявлялось набряком, порушенням структури та цілісності міоцитів, лейкоцитарною інфільтрацією ендо- і перимізію. Виявлялись також діапедезні крововиливи та перивазальні клітинні інфільтрати у гемомікроциркуляторному руслі. Найбільш виражені порушення м’язових волокон унаслідок розвитку реперфузійно-ішемічного синдрому спостерігали на першу добу. При цьому пересічний діаметр м’язових волокон ((43,66±0,60) мкм) перевищував аналогічний показник контрольної групи ((40,63±0,24) мкм) на 6,94 % (P<0,01). Надалі спостерігалась поступова нормалізація показників, зокрема на чотирнадцяту добу зазначений показник ((40,83±0,36) мкм) не суттєво відрізнявся від контрольного спостереження (P>0,05).