Подані основні погляди на один із найскладніших патологічних станів у дитячій ревматології — системний артрит. Надана характеристика класифікаційних позицій даного захворювання, висвітлені патогенетичні основи, що є актуальними на сучасному етапі, основні підходи до його терапії. Дані досліджень останніх років дозволяють вважати, що системний артрит належить до окремої нозологічної форми в структурі ювенільного ідіопатичного артриту з розвитком активації вродженого імунітету, наявністю генетичної детермінації і виникненням цитокінового дисбалансу з переважанням інтерлейкінів 1 і 6. Менеджмент системного артриту вимагає агресивної і досить швидкої терапії із застосуванням високодозових глюкокортикоїдів і біологічної терапії. Дане захворювання відрізняється розвитком великого спектра ускладнень, серед яких особливої уваги заслуговує життєвозагрозливий стан — синдром активації макрофагів. Раннє ефективне лікування є вкрай бажаним, оскільки існує ряд можливостей для купірування патологічної реакції імунної системи і запобігання подальшому розвитку захворювання. Загальна стратегія лікування системного артриту є більш важливою, ніж індивідуальні терапевтичні агенти. Структура терапії системного артриту може бути ширшою, ніж ті, що описані в сучасних рекомендаціях і протоколах.