“…Деволюційні процеси децентралізації постали об`єктом аналізу в роботах В. Богданора (Bogdanor, 1979), Б. Барроуза та Дж. Дентона (Burrows & Denton, 1980), Р. Аграноффа (Agranoff, 2004), Дж. Булпіта (Bulpitt, 1983), Х. Мюллера та Б. Матійса (Muller & Matthijs, 2001), Б. де Вітте, А. Отт, Х. Воза (De Witte, Ott & Vos, 2017), які досліджували реалізацію багаторівневого управління, вказуючи на потенціал нової моделі проєктування територіально-політичних відносин ЄС як моделі постсуверенного порядку, асиметричної децентралізації та «паралельного» громадянства .…”