Дистанційна освіта, що опинилася на авансцені життя через українські реалії, постає справжнім викликом для вишів мистецького спрямування. Адже формування музиканта-професіонала пов’язане насамперед із відчуттям – розумінням – відтворенням звуку як нематеріальної субстанції, а секрети майстерності передаються з рук до рук в авторських класах через індивідуальне спілкування. Особливо гостро проблема навчальної дистанційності виникає при ансамблевому виконанні, де стрижневу роль відіграє безпосередня творча комунікація всіх учасників, яка наразі є неможливою. Чи існують шляхи подолання зазначеної кризи? Актуальним представляється досвід Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського, який продовжує плідно працювати за умов воєнного стану та вимушеного переважання дистанційних занять.