Розглянуто перспективи дослідження епігенетичних маркерів в аспекті їх залучення до молекулярно-генетичної ідентифікації. Встановлення генетичних ознак осіб в Україні наразі засновано на роботі з STR-локусами ДНК та секвенуванні мітохондріальної ДНК. Перспективним додатковим джерелом інформації виступають епігенетичні маркери, які сприятимуть розв'язанню складних проблем, наприклад, розрізненню однояйцевих близнюків. Епігенетичні маркери в подальшому дозволять конкретизувати природу походження біологічних речовин, виявлених на місці скоєння злочину, надаватимуть додаткову фенотипову інформацію стосовно невстановлених кісткових решток. Наразі є проблеми у залученні цих маркерів до генетичної ідентифікації осіб та слідів біологічного походження, однак стрімкий розвиток молекулярно-генетичних методів і технічних засобів сприятиме вирішенню цих задач у майбутньому.