“…Так, ангіогенез у перифокальній зоні характеризується ранньою надмірною (у 1-й тиждень), подальшою декострукцією та неповноцінним дозріванням збере-жених судин (до кінця 1-го місяця), їх відтермінова-ною деконструкцією з супутнім аутоімунним, згодом -ішемічним ураженням перифокальної зони (2-3-й місяць) [59,61,62]. Стимуляція ангіогенезу у най-гострішому та ранньому періоді після травми може мати не лише позитивний метаботропний ефект, а й спричиняти репефузійне ураження [63,64] або формування значної кількості новоутворених судин з неповноцінною бар'єрною функцією, тобто, потен-ціювати подальший аутоімунний процес. З високою вірогідністю з матеріалів, що використовували у досліджені, концентрація основного ангіогенного фактору VEGF максимальна у тканині фетальної нирки, менша -зрілої нюхової цибулини, мінімальна -фетального мозочка [48,[65][66][67][68].…”