Untitled

Abstract

Вивчення впливу іонів металів, аніонів та специфічних хімічних реагентів на активність α-L-рамнозидази Penicillium tardum. Методи. a-L-Рамнозидазну активність визначали за швидкістю гідролізу n-нітрофеніл-a-L-рамнопіранозиду. В дослідах щодо впливу на активність α-L-рамнозидази використовували іони металів у вигляді сульфатів, лише Ag +-у вигляді нітрату, аніони-у вигляді солей калію або натрію, а також наступні специфічні хімічні реагенти: етилендіамінтетраацетат, о-фенантролін, дитіотреїтол, L-цистеїн, β-меркаптоетанол, п-хлормеркурібензоат, N-етилмалеїмід, 1-[3-(диметиламіно)пропіл]-3-етилкарбодимід метіодид. Всі речовини досліджували в концентрації 10-3 М. Результати. Cуттєвий вплив на α-L-рамнозидазу P. tardum мали іони Ag + та Cd 2+ (в кінцевій концентрації 10-3 М), які повністю інгібували активність ензиму, тоді як Ca 2+ підвищував активність досліджуваної α-L-рамнозидази P. tardum на 60%. При вивченні дії різних аніонів встановлено, що сульфіт на 73% інгібує активність ферменту, в той час як аніони AsO 3-2 та CO 3-2 активують α-L-рамнозидазу P. tardum на 100 і 75% відповідно. Висновки. В каталізі, що здійснюється α-L-рамнозидазою P. tardum, не беруть участі групи, які містять атоми металів. Присутність іонів Ag + , Cd 2+ в системі інгібує швидкість ензимної реакції, тоді як іони Ca 2+ підвищують активність досліджуваної α-L-рамнозидази P. tardum на 60%. Оскільки 1-[3-(диметиламіно) пропіл]-3-етилкарбодимід метіодид інгібує активність α-L-рамнозидази на 50-73%, можна припустити, що в молекулі α-L-рамнозидази присутні функціонально активні карбоксильні групи. Ключові слова: α-L-рамнозидаза, Penicillium tardum, іони металів, специфічні хіміч ні реа генти.