У роботі досліджені корозійні властивості сплавів Al–Cu–Fe і Al–Cu–Co, які містять квазікристалічні фази з різним типом кристалографічного порядку, а саме: тривимірну ікосаедричну y-фазу та двовимірну декагональну D-фазу відповідно. Структуру сплавів вивчали методами кількісного металографічного, атомно-абсорбційного спектроскопічного, рентгеноструктурного та растрового електронно-мікроскопічного аналізів. Корозію досліджували протягом 1–4 годин гравіметричним методом у водних розчинах кислот HNO3, HCl, H3PO4 і H2SO4 (рН = 1.0) за кімнатної температури. Встановлено, що після 4 годин випробувань максимальна питома втрата маси сплавів Al–Cu–Fe відбувається в сульфатній кислоті, а мінімальна – в ортофосфорній. Для сплавів Al–Cu–Co, максимальна питома втрата маси спостерігається в розчині ортофосфатної кислоти, а мінімальна – в розчині нітратної кислоти. В усіх досліджених кислих середовищах сплави Al–Cu–Co, в яких утворюються декагональні квазікристали, характеризуються більшим опором до корозії, чим сплави Al–Cu–Fe, в структурі яких присутні ікосаедричні квазікристали. Отримані результати корозійних випробувань пояснені з урахуванням результатів дослідження поверхні зразків сплавів після перебування в розчинах кислот із застосуванням методу растрової електронної мікроскопії. Фази в структурі сплавів Al–Cu–Fe, що містять менше заліза, та фази в структурі сплавів Al–Cu–Co, що містять більше кобальту, менш схильні до корозії.