Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ХІМІЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ ПІРФОСФАТНО-ТРИЛОНАТНОГО ЕЛЕКТРОЛІТУ Покриття сплавом мідь-олово використовують як функціональні, захисні та декоративні в різних галузях промисловості. Стаття присвячена аналізу однієї з важливіших властивостей електролітів для осадження сплаву мідь-олово -хімічної стійкості в умовах тривалого зберігання, яка залежить від перебігу у них окисно-відновних реакцій. Об'єкт досліджень -пірофосфатно-трилонатний електроліт для осадження мультишарових покриттів (Cu-Sn) 1 /(Cu-Sn) 2 , що складаються з шарів сплавів мідь-олово різного фазового складу та мають поліпшені механічні властивості. Використані методи циклічної вольтамперометрії, анодної стрипінг-вольтамперометрії та хроноамперометрії (за допомогою потенціостату Elins P-45X). Для оцінки зміни складу електроліту внаслідок окисно-відновних реакцій проаналізовано зміну періодично отриманих у електролітах циклічних вольтамперограм, хронроамперограм осадження тестових плівок сплавів та анодних вольтамперограм їх розчинення. Виявлено, що за відсутності іонів міді при тривалому зберіганні електролітів на основі пірофосфату з доступом кисню повітря значно зменшується вихід олова за струмом, у пірофосфатно-трилонатному електроліті змінюються умови осадження олова. Введення іонів міді значно прискорює зміни у пірофосфатному електроліті. Хімічна стійкість пірофосфатно-трилонатних електролітів в широкому діапазоні співвідношення концентрацій [Sn 2+ ]:[Cu 2+ ] від 1 до 15,7 значно вища за стійкість пірофосфатного електроліту. Однак визначено, що за рахунок зменшення концентрації іонів металів знижується величина граничного струму й у пірофосфатно-трилонатному електроліті. Вміст олова в сплаві змінюється на 2-3 %. Отримані дані свідчать про більш високу стійкість пірофосфатно-трилонатного електроліту у порівнянні з пірофосфатним, однак в умовах зберігання без електролізу необхідне щотижневе корегування пірофосфатно-трилонатного електроліту за вмістом антиоксиданту (гідрохінону).