Постанова проблеми. Тема одноразо-вих шприців останнім часом стає однією з найбільш розповсюджених та обговорюва-них проблем у сучасній медицині і фарма-ції. Одноразовий шприц стандартного типу припускає одноразове застосування відра-зу після заповнення лікарським препаратом, а потім підлягає обов'язковій утилізації.За даними ВООЗ, щорічно внаслідок по-вторного використання одноразових шпри-ців (що категорично заборонено нормами санітарної безпеки) 8-16 млн осіб хворіють на гепатит В; 2,3-4,7 млн осіб -на гепатит С; від 80 до 160 тис. осіб заражаються ВІЛ [1][2][3].Одноразовий шприц -це один з голов-них медичних інструментів, який виявив-ся вельми небезпечним. У США та Європі проблему вирішили на законодавчому рів-ні -заборонили використовувати в меди-цині одноразові шприци старого типу піс-ля того, як страхові компанії представили шокуючі результати про вторинні заражен-ня через них пацієнтів і медперсоналу ге-патитом та СНІДом, про ризики поранень медперсоналу [2]. В Україні близько 80 % офіційно зареє-строваних випадків інфікування пов'язані з уживанням ін'єкційних наркотиків за допо-могою нестерильної зараженої голки. Крім того, використані шприци часто недбало збері-гаються, небезпечно утилізуються, внаслідок чого людина може випадково через необереж-ність вколотися інфікованою голкою [3,4].Тому на сучасному етапі розвитку меди-цини та охорони здоров'я України слід звер-нути увагу на вирішення питань безпеки ін'єкційних заходів у медичних установах. На сьогоднішній день єдиним вирішенням питання безпеки ін'єкцій є використання нових типів шприців, які зможуть мінімі-зувати інфікування людини та медичного персоналу [5].І. І. Баранова -доктор фарм. наук, професор, завідувач кафедри товарознавства Національного фармацевтичного університету (м. Харків)