Evaluation of early left-sided cardiac reverse remodeling under combined therapy of sacubitril-valsartan and spironolactone compared with angiotensin-converting enzyme inhibitors and spironolactone

Abstract

We aimed to compare therapies of sacubitril/valsartan + spironolactone (S/V + S) with angiotensin-converting enzyme inhibitors + spironolactone (ACEI + S) on the left-sided cardiac reverse remodeling (L-CRR). The second objective was to analyze the usefulness of GLS and LVEF in response to therapy.Methods78 patients (mean age 63.4 years, 20 females) with symptomatic heart failure with reduced ejection fraction were randomized to groups of equal numbers, i.e., 39 patients, and started on therapy of S/V + S or ACEI + S. Second evaluations were made after 6–8 weeks of therapy.ResultsGLS changed from −7.4% to −9.4% (18% improvement) in both arms equally. More than 50% of patients, initially with very severe systolic dysfunction (GLS > −8%), were reclassified to severe (GLS −8% to −12%). LVEF did not improve in any of the groups. The quality of life measured by MLHFQ and walking distance by 6-MWT increased. Positive correlations between GLS and 6MWT (r = 0.41, p = 0.02) and GLS and MHFLQ (r = 0.42, p = 0.03) were found. The S/V + S subgroup demonstrated improvements in LVEDV (Δ16.7 vs. 4.5 ml), E/e ratio (Δ 2.8 vs. 1.4), and LAVI (Δ 9.4 vs. 8.4 ml/m2) as compared to ACEI + S.ConclusionGLS, unlike LVEF, detects early changes in LV systolic function after 6–8 weeks of combined therapy, i.e., SV + S and ACE + S. GLS is more useful than LVEF in assessing early response to treatment. The effect of S/V + S and ACEI + S on LV systolic function was comparable, but the improvement in diastolic function as expressed by E/e’, LAVI, and LVEDV was more pronounced with S/V + S.

Mechanisms of vibration-induced structural myocardial remodeling

“…Не изучены изменения адреномедуллина, системы предсердного натрийуретического пептида, регулирующего патологическую активизацию ренин-ангиотензин-альдостероновой системы и симпатического отдела вегетативной нервной системы. Углубление фундаментальных знаний о вибрационно-опосредованной патологии определяет не только развитие и внедрение новых методов исследования в клинику профессиональной патологии, но и точки-мишени для фармакологического воздействия лекарственных препаратов, способных тормозить и вызывать регресс структурного ремоделирования миокарда и сосудов, как то ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, блокаторы ангиотензиновых рецепторов в комбинации с ингибитором неприлизина [67][68][69][70][71], блокаторы кальциевых каналов [72], а также пероральные сахароснижающие лекарственные средства [73,74].…”

Etiological and pathomorphological manifestations of atrial fibrillation

“…Відтак наукові дослідження довели, що альдостерон впливає на процеси утворення та розпаду елементів сполучної тканини, підсилюючи проліферацію фібробластів і біосинтез глікозаміногліканів. А за тривалого (понад 3 тижні) стійкого підвищення альдостерону сироватки крові відбувається значне прискорення проліферації фібробластів із надмірним накопиченням колагену І та ІІІ ("неправильних") типів та з вираженою стимуляцією процесів периваскулярного фіброзування [30,34]. Серед відомих механізмів фіброзувальної дії альдостерону слід виділити гіперекспресію трансформуючого фактора ростуβ та ДНК колагену І типу [30].…”

“…А за тривалого (понад 3 тижні) стійкого підвищення альдостерону сироватки крові відбувається значне прискорення проліферації фібробластів із надмірним накопиченням колагену І та ІІІ ("неправильних") типів та з вираженою стимуляцією процесів периваскулярного фіброзування [30,34]. Серед відомих механізмів фіброзувальної дії альдостерону слід виділити гіперекспресію трансформуючого фактора ростуβ та ДНК колагену І типу [30]. Окрім того, у пацієнтів з інфарктом міокарда на тлі недиференційованої дисплазії сполучної тканини альдостерон індукує процеси локального запалення в ендотелії середніх і дрібних вінцевих судин [29,34].…”

“…За даними деяких авторів, такий тип амілоїду пов'язаний з відкладенням фібрилярної форми Отже, окрім вже добре відомих факторів ризику розвитку ФП існують також чинники, що на сьогодні достеменно не вивчені та потребують детального дослідження. Встановлено, що ці фактори призводять до розвитку таких морфологічних та електрофізіологічних змін передсердь серця: пацієнти з ФП мали значно важче серце, більше ліве передсердя, сильніші рубці міокарда лівого передсердя та міжпередсердної перегородки, більш масивне відкладення кальцію в підендотеліальному шарі [26,30].…”