Features of Purine Metabolism Dependingon the Constitutional and Metabolic Phenotype

Abstract

Вступ. У презентованій статті наведено зміни показників сечової кислоти залежно від індексу маси тіла (ІМТ). Близько 85–90 % пацієнтів з гіперурикемією не мають клінічних ознак. Тривале підвищення рівня сечової кислоти у сироватці крові може викликати багато ускладнень. Зокрема, збільшення вмісту сечової кислоти у сироватці крові призводить до утворення і відкладення кристалів уратів, що спричиняє запальну реакцію та ушкодження тканин, ураження багатьох органів, таких, як суглоби, нирки, судини і серце. Тенденція до розповсюдження гіперурикемії значно зростає. Це патогенетично пов’язано зі збільшенням індексу маси тіла, нераціональним харчуванням, зокрема багатим на пурини. З огляду на те, що сечова кислота є кінцевим метаболітом пуринового обміну, існує два основні патофізіологічні механізми зростання її рівня у сироватці крові: знижена екскреція сечової кислоти, підвищене її утворення або комбінація двох вищевказаних механізмів. Мета дослідження – вивчити особливості обміну сечової кислоти залежно від статі й конституційних особливостей. Методи дослідження. Обстежено 40 пацієнтів, з них 20 пацієнтів з ІМТ <24,9 кг/м2 (1-ша група) і 20 пацієнтів з ІМТ >25 кг/м2 (2-га група). Середній їх вік становив (45±5) років. До контрольної групи входило 20 практично здорових осіб відповідного віку. Результати й обговорення. Дослідження показали, що збільшення маси тіла супроводжується підвищенням рівня сечової кислоти, яка поглиблює резистентність до інсуліну та є фоном для розвитку серцево-судинних захворювань, захворювань нирок, суглобів, судин тощо. Висновки. Порушення пуринового обміну відіграє велику роль у прогресуванні захворювань, які пов’язані з гіперурикемією, а також вказує на те, що вони можуть бути використані як терапевтичні мішені. Отримані дані свідчать про більшу схильність до гіперурикемії чоловіків, зокрема з надмірною масою тіла.