Мета дослідження – проаналізувати інструменти взаємодії між російською стороною конфлікту та цивільним населенням Південної Осетії під час російсько-грузинської війни у серпні 2008 р. Визначити особливості організації російського інформаційного впливу на цивільне населення до початку та під час бойових дій. Головним інструментом впливу була російська пропаганда, яка активно велась перед початком конфлікту. Головною прикінцевою метою інформаційних операцій Російської Федерації стало формування у міжнародної спільноти думки про Грузію як державу-агресора, що розпочала на власній території бойові дії проти іншої етнічної меншини. Методологія дослідження вибудовувалася із застосуванням загальнонаукових принципів історизму, об’єктивності, системності, детермінізму та діалектичної єдності історичного і логічного. Основними методами дослідження є: узагальнення, логічний та хронологічний аналіз, періодизація, а також спеціальний метод історичного дослідження: історико-порівняльний. У ході дослідження використовувалися: структурно-функціональний аналіз, пошуковий, формально-логічний, системно-структурний, аналітичний методи. Наукова новизна. На основі дослідженої джерельної бази з використанням сучасних методологічних підходів уперше здійснено аналіз відкритих історичних джерел, які описували способи й інструменти інформаційно-психологічного впливу на цивільне населення Південної Осетії застосовані РФ до та під час російсько-грузинської війни серпня 2008 р. Проведене дослідження підтвердило недотримання РФ норм міжнародного, гуманітарного права, загальних положень про права людини та загальноприйнятих сьогодні принципів і методів військово-цивільного співробітництва під час конфлікту. Навпаки, спеціальними підрозділами РФ було застосовано всі можливі методи щодо збору розвідувальної інформації, організації системного інформаційно-психологічного впливу на цивільне населення для формування думки про державу-агресора Грузію та встановлення повного контролю РФ у Південній Осетії. Висновки. Проведений аналіз виявив, що РФ вибудовує взаємовідносини зі своїми сусідами як з колишніми колоніями, не розглядаючи їх як повністю суверенні держави. Для досягнення своїх цілей РФ використовує сепаратизм та іредентистські претензії у сусідніх державах. Під час російсько-грузинської війни головним інструментом впливу на цивільне населення Південної Осетії була російська пропаганда та плутанина у фактажі. У ході російсько-грузинської війни 2008 р. жодною зі сторін не було створено центрів цивільно-військового співробітництва у зв’язку зі швидкоплинністю самого конфлікту та через небажання РФ формувати цивілізовані підходи до згортання конфлікту і встановлення миру. Відсутність налагодженої взаємодії між цивільним населенням та військовими стала причиною появи великої кількості недостовірних і сфальсифікованих даних щодо точної кількості втрат обох сторін та жертв серед місцевого населення – це уможливило маніпулювання органами російської пропаганди свідомістю власних громадян та думкою світової спільноти, свідомо збільшувати кількість жертв іу такий спосіб посилювати ненависть і агресію до дій грузинської сторони.
Ключові слова: військово-цивільне співробітництво, інформаційна боротьба, гібридна війна, російська агресія, російсько-грузинська війна серпня 2008 р.