У науковій статті встановлено, що реформа децентралізації передбачає встановлення нової моделі територіальної організації влади, встановлення нових завдань, компетенції та відповідальності, ефективний розвиток системи місцевого самоврядування та формування повноцінних територіальних громад, вдосконалення національної регіональної політика тощо. Водночас, успішне впровадження реформи децентралізації тісно пов’язане з формуванням нової генерації місцевих політиків та муніципальних службовців, які працюватимуть у абсолютно нових умовах та вимагатимуть нових знань, умінь та компетенцій. Це зумовлено, насамперед, зміною статусу громад та очікуваними завданнями, які стоять перед місцевою владою. Виходить, що з передачею більшої кількості повноважень органам місцевого самоврядування зросла й відповідальність цих органів. Зміцнення статусу українського місцевого самоврядування підвищить відповідальність громадян за забезпечення належного рівня життя. Примітно, що громади, об’єднані законами та планом розвитку, отримують усі повноваження якими зараз володіють міста обласного значення. Автор приходить до висновку, що децентралізація передбачає перерозподіл повноважень і повноважень між центральним і місцевим рівнями державної влади та перенесення фокусу на місцевий рівень для виконання заздалегідь визначених і гарантованих державою функцій. Розглядаючи децентралізацію, важливо знайти баланс між централізацією та децентралізацією, що необхідно для забезпечення правильного розподілу місцевої та центральної влади. Підвищення ефективності та підзвітності органів місцевого самоврядування, кращі перспективи для місцевого розвитку та запровадження демократії участі та захисту прав людини були виділені як причини, що призводять до більшої децентралізації органів місцевого самоврядування.