Клінічна медицинаУкраїнський журнал медицини, біології та спорту -Том 3, № 5 (14)115Вивчення впливу різних факторів ризику на механізми розвитку цукрового діабету 2-го типу (ЦД 2-го типу) досі залишається однією з найбільш актуальних проблем сучасної медицини, що вима-гає вивчення потенційних маркерів діабету. Гене-тичний поліморфізм ENPP1 rs997509 може бути спадковим фактором розвитку ЦД 2-го типу.Мета дослідження -проаналізувати зв'язок rs997509-поліморфного варіанту гена ENPP1 з роз-витком ЦД 2-го типу у пацієнтів з такими фактора-ми ризику як стать, куріння та супутня артеріальна гіпертензія (АГ).Використана венозна кров 317 пацієнтів з ЦД 2-го типу і 302 осіб контрольної групи. Визначення генотипів пацієнтів здійснювали методом поліме-разної ланцюгової реакції (PCR-RFLP).У результаті генотипування пацієнтів розділе-них на підгрупи за такими факторами ризику ЦД 2-го типу, як стать, куріння та супутня артеріальна гіпертензія виявлено, що існує достовірна різниця в співвідношенні гомозигот за основним алелем (С/С) та носіїв мінорного Т-алеля (C/Т + Т/Т) за rs997509-поліморфізмом гена ENPP1 у пацієнтів з ЦД 2-го типу та контрольної групи серед жінок (Р = 0,024) та осіб з АГ (Р = 0,013). Показано, що у носіїв мінорного Т-алеля ризик розвитку ЦД 2-го типу достовірно вище, ніж у гомозигот за основним алелем серед осіб жіночої статі (OR = 3,038; Р = 0,031) та з супутньою АГ (OR = 3,271; Р = 0,018).У носіїв мінорного Т-алеля за SNP rs997509 гена ENPP1 ризик розвитку ЦД 2-го типу достовір-но вищий, ніж у гомозигот за основним С-алелем. Ризик значно зростає в осіб жіночої статі та при наявності супутньої АГ в анамнезі.Ключові слова: цукровий діабет 2-го типу, ген ЕNPP1, поліморфізм генів.Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Представлену роботу виконано в рамках теми наукових досліджень «Молекулярно -генетичні та морфологічні особливості регенерації тканин нижньої кінцівки за умов хронічної гіперглі-кемії», № держ. реєстрації 0117U003926.Вступ. Цукровий діабет 2-го типу (ЦД 2-го ти-пу) є пepeважaючою фopмою дiабету в усьoму свiтi та однією з основних медикo-сoцiaльних прoблем сучасного суспільства. За дaними ВООЗ та Міжна-родної Діабетичної Федерації (IDF) станом на 2015 рік у світі нapaховувалось 386 млн хворих на дану патологію, а до 2030 року прогнoзується збiль-шення кількості пацієнтів до 552 млн [4]. Епідеміо-логічні дослідження ЦД 2-го типу в Україні також свідчать про постійне збільшення числа хворих. Так, за останні 10 років темп приросту показника поширеності ЦД 2-го типу у нашій країні склав 43%, а кількість пацієнтів перевищила 2 млн осіб [2].ЦД 2-го типу належить до групи мультифакто-ріальних хвороб, одним з важливих етіологічних факторів яких є генетична схильність. На сьогодні-шній день існує значна кількість даних щодо участі поліморфних варіантів різних генів у формуванні схильності до розвитку ЦД 2-го типу [7]. Одним з таких є ген ектонуклеотид пірофосфатази/фосфо-діестерази 1 (ENPP1), білковий продукт якого приг-нічує дію інсуліну [6]. При цьому відомо, що пору-шення функціонуванн...