РЕЗЮМЕ. Мета – визначити фактори ризику гіповітамінозу D у дітей із паралітичними синдромами під час пандемії COVID-19.
Матеріал і методи. Одноцентрове крос-секційне дослідження, проведене у 2020–2021 роках, включило визначення сироваткового 25(ОН)D імуноферментним аналізом на аналізаторі «Labline-90» (Австрія) та тест-системою “Monobind Inc.” (ELISA, США), та анкетування батьків, що проведено у 58 дітей з паралітичними синдромами та у 63 здорових дітей. Розраховували відношення шансів.
Результати. Всі діти з паралітичними синдромами мали моторну дисфункцію ІІІ – V рівня за класифікацією Gross Motor Function Classification System. Ризик розвитку гіповітамінозу D у дітей був у 3,1 раза вищий, ніж у здорових дітей (ВШ=3,1; 95 % ДІ 1,2 – 8,18; р=0,0188). Визначено, що грудне вигодовування менше 6 місяців у дітей із паралітичними синдромами збільшує ризик гіповітамінозу D (ВШ=6,1, 95 % ДІ 2,7 – 13,6, р=0,0001), так само, як і відсутність змоги щодня гуляти на свіжому повітрі (ВШ=14,5, 95 % ДІ 1,8 – 116,3, р=0,0018), неспроможність до самостійних рухів (ВШ=43,7, 95 % ДІ 5,6 – 337,8, р=0,0003); відсутність можливості отримати інсоляцію на морі під час пандемії COVID-19 (ВШ=3,9, 95 % ДІ 1,5 – 10,0, р=0,0047), прогулянки на вулиці менше години на день ВШ=43,7, 95 % ДІ 5,6 – 337,8, р=0,0003.
Висновки. Ризик розвитку гіповітамінозу D у дітей з паралітичними синдромами ІІІ – V рівнів, за класифікацією Gross Motor Function Classification System, у 3,1 раза вищий, ніж у здорових дітей. Факторами ризику гіповітамінозу D у дітей з паралітичними синдромами під час пандемії COVID-19 є зменшене перебування під сонцем, а саме, відсутність змоги гуляти щодня на свіжому повітрі, неспроможність до самостійних рухів, відсутність можливості отримати інсоляцію на морі влітку під час пандемії COVID-19, прогулянки на вулиці менше години на день.