В оглядовій статті проаналізовано проблему використання систем штучного інтелекту (ШІ) як інструменту цифровізації освіти. Проаналізовано досвід України і зарубіжних країн, теорію та практику застосування систем штучного інтелекту учасниками освітнього процесу. Вивчено результати досліджень українських і зарубіжних науковців щодо використання систем штучного інтелекту в галузі освіти, виокремлено впливи використання систем штучного інтелекту, зокрема, їх сучасного покоління – систем генеративного штучного інтелекту. Проаналізовано нормативно-правову база впровадження систем штучного інтелекту в освітню галузь. Виокремлено міжнародні підходи, загальні тенденції та описано напрями та перспективи використання систем штучного інтелекту для підтримки освіти. До сучасних технологій ШІ, що вже частково використовуються в освіті, належать: експертні системи, чат-боти, інтелектуальні репетитори, персоналізовані системи навчання, візуалізації та віртуальні навчальні середовища, технології машинного навчання. Основним напрямами використання ШІ в освіті, розвиток яких сприяє підтримці освітньої галузі є: персоналізація навчання, використання інтелектуальних систем-помічників, аналітика навчання, автоматизація рутинних завдань, інноваційні методи навчання з використанням систем штучного інтелекту. Метою статті є аналіз сучасного стану упровадження штучного інтелекту у сфері освіти, обґрунтування тенденцій розвитку ШІ в Україні та світі, окреслення перспектив використання в освітньому процесі. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо впровадження систем штучного інтелекту в галузі освіти. Акцентовано увагу на викликах щодо використання систем штучного інтелекту, з якими стикаються сучасні заклади освіти, а саме: проблема етики, забезпечення конфіденційності та безпеки, недостатній рівень сформованості цифрової компетентності в аспекті штучного інтелекту, фрагментарність навчального й науково-методичного забезпечення впровадження ШІ в освітній процес (рекомендації, методики, моделі тощо.