У доповіді розкрито сутність поняття «національна і громадянська ідентифікація» з точки зору педагогіки і психології, обґрунтовано важливість її формування у молоді. Визначено важливу роль і значний потенціал історичної і громадянської освіти у формуванні національної ідентичності учнів і учениць закладів середньої освіти. Реалізація цього потенціалу потребує змін у змісті шкільної історичної і громадянської освіти, зокрема видалення з програм і підручників наративів, що містять російські маніпуляції історією України, посилення ролі національного переможного міфу, акцентування на фактах щодо європейської інтеграції України і важливості цих процесів. Методика навчання історії і громадянської освіти, що сприяє формуванню української національної ідентичності, має базуватися на активному навчанні. Свідома національна ідентичність формується, якщо історичні знання є результатом самостійної роботи учнів з джерелами у процесі дослідження, наприклад, локальної чи усної історії або проєктної роботи. Така діяльність на відповідному історичному чи громадянознавчому змісті дає змогу індивіду зробити власний вибір щодо приналежності до соціальної групи. Відповідні вказівки й рекомендації для вчителів мають містити як підручники з історії, так і навчальні та методичні посібники для різних класів.