Дослідження тіла в текстах Гомера є важливим аспектом вивчення давньогрецької літератури та філософії. У даній роботі докладно проаналізовано описи тіла в епічних поемах «Іліада» та «Одіссея». Автор розглядає способи, якими Гомер використовує зображення тіла для вираження емоцій, характерів персонажів та для втілення глибоких філософських концепцій. У роботі аналізується метафоричне використання тіла як символу, його співвідношення з частинами та цілим, а також взаємодія з божественними аспектами у грецькій міфології. Окрема увага приділяється моментам, коли тіло, здається, виступає не як ціле, а як децентралізована множина, окремі частини якої можуть здаватися автономними. Також розглядається розуміння Гомером душі, не як окремої, ідеальної сутності як у філософії Платона, як органічної частини людини на рівні шкіри чи кісток. Дослідження враховує іншу доступну нам інформацію про епоху грецької архаїки, щоб дати більш повну картину навколо текстів Гомера. Робота вирізняється глибоким лінгвістичним аналізом, що розкриває не лише характеристики фізичного аспекту тіла, але і його роль у формуванні культурних та філософських концепцій у грецькому суспільстві епохи Гомера.Актуальність.Дослідження тіла в текстах Гомера набуває особливої актуальності в контексті сучасних наукових досліджень, особливо з огляду на тіло як феномен, що реагує на соціокультурні, політичні та психологічні чинники. У рамках сучасного підходу до дослідження тіла, аналіз текстів Гомера може сприяти розумінню, як висвітлення фізичності та взаємодія із соціумом впливають на наше розуміння того, що є тіло і чим є людина. Розуміння тіла в поемах Гомера може допомогти в розвитку сучасних теорій, що займаються дослідженням феномену тілесності, привносячи в нього нові концепції та поняття. Дослідження тіла в текстах Гомера також дозволяє критично переглядати прийняті паттерни відношення до душі, тіла та їх відносини всередині такого поняття як людина. Це важливо для сучасних науковців, які прагнуть знайти нові способи й підходи для роботи із таким комплексним явищем. Відкриваючи нові перспективи для розуміння тіла в античних текстах, також може бути корисним інтердисциплінарний підхід, що об’єднуює літературознавство, культурологію, феноменологію та лінгвістичний аналіз. Такий підхід не лише сприятиме глибокому аналізу тіла в античних текстах, але й розширить розуміння впливу цих творів на формування поняття тілесності в подальшій історії європейської цивілізації.Мета дослідження.Метою даного дослідження є розгляд тіла в текстах Гомера з ціллю реконструювати бачення, сприйняття тіла в поемах «Одіссея» та «Іліада». Розглянути такі ключові гомерівські поняття як «soma», «chrôs», «rhinos», «derma» в літературному, лінгвістичному, історичному та культурному контекстах. Розкрити різні підходи до інтерпретації тілесності в текстах Гомера. Результати.Було визначено, що слово, що означає в гомерівській грецькій мові тіло, тобто «soma», має одразу декілька можливих значень. «Soma» може означати як неживе тіло, так і живе, адже це слово часто використовується в контексті втрати ним «psyche» - раннього прототипу того, що потім стане душею. Трактовка слова «soma», як тіла без життя, трупа, відкрила нові можливості для розуміння архаїчної тіла в текстах Гомера. Проте, інші дослідники вагаються в тому, щоб однозначно записувати переклад цього слова як «труп», адже в деяких випадках використання «soma» не є очевидним. Окрім цього були досліджені інші слова, що використовуються Гомером в контексті тіла, були визначені їхні функції, контекст використання та надані декілька точок зору стосовно того, що вони могли б значити. Була досліджена ідея нецілісного, децентралізованого, фрагментарного архаїчного тіла, що висувається деякими дослідниками гомерівського спадку. Науковці прихильні до цієї теорії стверджують, що тіло в архаїчній Греції епохи Гомера сприймалося як агрегат частин, а не як ціле, приводячи як приклад доволі особливе ставлення до тіла в «Одіссеї» та «Іліаді» та мистецтво тієї епохи, що дійшло до наших днів. Втім, було визначено, що більш молода генерація дослідників питання тіла у Гомера ставить під питання зроблені раніше висновки посилаючись на наявність прикладів не тільки сприяючих правдивості цієї теорії, а й тих, що їй протирічать. Тіло в цих двох поемах було розглянуто не тільки в рамках самого лише тексту, а й в рамках культурологічного дослідження культури тієї епохи, міфології, звичаїв та характерних їй особливостей. Висновки.В результаті проведеного дослідження були визначені декілька способів інтерпретації тіла в текстах Гомера. Це пов’язано з тим, що сучасні дослідники мають дуже мало інформації, щоб мати змогу підтвердити якусь одну теорії і відкинути інші. Кожне з наведених в дослідженні трактувань являє собою новітній, свіжий погляд на те, як ми можемо бачити не лише архаїчне тіло, а й власне.
