Атразин – один із найпоширеніших гербіцидів для боротьби з бур’янистою рослинністю. Він має до- і післясходову дію та впливає на внутрішню абсорбційну провідність. Завдяки високій ефективності, низькій дозі, широкому спектру дії гербіциду та довгому залишковому періоду ефективності він швидко та широко використовується та пропагується. Через його широке використання він став серйозним забруднювачем ґрунту та води. Щоб оцінити вплив атразину на бобові, у цьому експерименті виміряли різні показники біомаси, вмісту хлорофілу та вмісту малонового діальдегіду (МДА) для аналізу токсичної дії атразину в різних концентраціях на ріст проростків люцерни. У дослідженні вивчили атразин виробництва Syngenta. Рослини проростили за наступних умов: інтенсивність світла 200, час освітлення – 14/10 годин (день/ніч), температура для вирощування 20–25оС. Повторення трьохкратне. Вивчили наступні показники концентрації атразину: 0, 0,1, 0,2, 0,4, 0,8 та 1,6 мг/л. Результати показали, що порівняно з варіантом без обробки визначений індекс токсичності біомаси та вміст хлорофілу були в основному однаковими, що показало очевидний інгібуючий вплив атразину на ріст проростків люцерни зі збільшенням концентрації застосування. При обробці 1,6 мг/л довжина надземної частини зменшилася на 26,3 %, довжина підземної – на 39,5 %, вміст хлорофілу – на 48,0 %. Суха маса рослинної тканини також продемонструвала значну тенденцію до зменшення. За максимальної концентрації обробки суха маса надземної та підземної частин зменшилась, відповідно, на 20,0 % та 14,3 %. Було відмічено поступове зменшення вмісту хлорофілу. За концентрації 1,6 мг/л цей показник в проростках люцерни знизився на 20,9 % порівняно з варіантом без атразину. Результати вимірювання МДА показали, що його вміст був найвищим при концентрації 0,8 мг/л, що в 2,5 рази перевищило варіант без обробки. За концентрації 1,6 мг/л було виявлено найменшу кількість діальдегіду, що у 4,32 перевищило показник у варіанті без обробки. Атразин викликав мембранне перекисне окислення ліпідів у проростках люцерни, що призвело до підвищення ліпідної проникності та токсичності у високих концентраціях.