Діти часто піддаються психологічному чи фізичному насильству, відчувають сильні емоційні переживання. Стрес у ранньому віці може призвести до порушень сомато-статевого розвитку, до затримки (у хлопчиків) або прискореного (у дівчаток) статевого дозрівання, затримки росту, розладів імунної системи, зміни психічного здоров’я. Статева активність дорослих чоловіків, які пережили хронічний стрес у підлітковому віці, не відображена в науковій медичній літературі. Відтермінований вплив пубертатного стресу на андрогенний профіль і статеву поведінку самців лабораторних тварин вкрай слабо досліджені. Немає даних щодо оксидантних ефектів тривалого впливу стресу, який відчувають підлітки людини і тварин, на органи репродуктивної системи. Цілі цієї роботи полягали в дослідженні сексуальної поведінки, рівня тестостерону в крові та перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) у статевих залозах дорослих самців щурів у віддалений період часу після хронічного іммобілізаційного стресу під час статевого дозрівання. Білих самців щурів піддавали іммобілізації в пластикових тубах протягом 1 год на добу з 30 по 45 день постнатального життя. Тварини без стресу були використані як контроль. Деякі щури були декапітовані у віці 6 місяців, а зразки крові були зібрані для гормонального аналізу. Рівень тестостерону в сироватці крові визначали імуноферментним методом. Яєчка виділяли для визначення вмісту продуктів ПОЛ. У віці 7 місяців самців перевіряли на статеву поведінку чоловічого типу, а у8 місяців – статеву поведінку жіночого типу після орхіектомії та попередньої обробки естрадіолом і прогестероном. У дорослих щурів, підданих стресу під час статевого дозрівання, рівень тестостерону не відрізнявся від такого в контрольних тварин. Пубертатний стрес достовірно зменшував латентність першої та другої садок, тобто посилював мотиваційний компонент статевої поведінки самців без збільшення кількості садок і інтромісій. Стресовані щури не виявляли реакції лордозу в присутності активного самця. У результаті стресу в період статевого дозрівання в сім’яниках дорослих тварин підвищувався вміст малонового діальдегіду та дієнових кон’югатів, що свідчить про наявність окисного стресу.