Одним із способів підвищення несучої здатності ґрунтів є їх закріплення ін'єктуванням розчинів, що тверднуть. Для супісків більш застосовним є ін'єктування поліуретанових матеріалів. У разі їх ін'єктування відбувається розрив шарів ґрунту з його ущільненням і віджиманням води та утворення армуючих тіл. Попередніми дослідженнями встановлено, що поліуретановий матеріал в результаті ін'єктування проникає у ґрунт і утворює ґрунтополімерний композит. Утворений композит має набагато більший, ніж у ґрунту, модуль деформації. Проте авторами не виявлено літературних даних про його величину, тому дослідження залежності модуля деформації ґрунтів від вологості ґрунту в закріпленому поліуретановим матеріалом та природному стані є актуальним завданням. Статичним випробуванням піддавали зразки-моделі незакріпленого і закріпленого ґрунту. Для кожного зразка-моделі та навантаження за різними величинами вологості W визначено модулі деформації E. Для кількісної оцінки впливу закріплення на деформативність ґрунту прийнято коефіцієнт збільшення модуля деформації від закріплення К Е. Порівняння отриманих величин К Е з показниками консистенції І L дослідженого супіску дозволило зробити висновок, що К Е залежить від вологості W та показниками консистенції І L та, отже, від вихідного (природного) стану ґрунту. Ключові слова: закріплення, ґрунтополімерний композит, модель, деформативність, модуль деформації. Вступ. Здатність основ будівель та споруд опиратись навантаженням визначається фізико-механічними властивостями ґрунтів, які дуже залежать від їх вологості [1-4]. У [2-7] показано, що особливо несприятливими навантаженнями, характерними для об'єктів залізничного транспорту, є динамічні та вібраційні, які можуть призвести до швидких осідань основ, складених перезволоженими глинистими ґрунтами та супіском. Одним із способів підвищення несучої здатності ґрунтів є їх закріплення ін'єктуванням розчинів, що тверднуть [2-4]. У разі ін'єктування рідкого скла (силікатизація) або водорозчинних карбамідних смол (смолизація) закріплення ґрунту досягається за рахунок їх просочення [4]. Тому застосовність силікатизації та смолизації для супісків ускладнена їх низькою проникністю [3]. Для таких ґрунтів більш застосовним є ін'єктування поліуретанових матеріалів. У разі їх ін'єктування відбувається розрив шарів ґрунту з його ущільненням і віджиманням води та утворення армуючих тіл. Аналіз останніх досліджень. Попередніми дослідженнями встановлено, що поліуретановий матеріал в результаті ін'єктування проникає у ґрунт з його розривом на блоки, ймовірно по усадочним тріщинам і їх зародкам, і утворює ґрунтополімерний композит. Утворений композит є неоднорідним, проте має набагато більший, ніж у ґрунту, модуль деформації. Проте авторами не виявлено літературних даних про його величини.