“…Так, деякі автори наголошують, що факторами, які вказують на можливість початку введення ентеральних сумішей у пацієнтів з тяжким перебігом ГП є поява перистальтики та зниження внутрішньочеревного тиску нижче від 10 мм рт.ст. [45]. При цьому слід відмітити, що відновлення кишкового всмоктування може відбуватись і у більш пізні терміни, а це небезпечно виникненням ускладнень [46]: розладами з боку шлунково-кишкового тракту у вигляді нудоти, блювання, виникненням гастро-езофагального рефлюксу, шлунково-кишкової кровотечі, посилення болю (30-38%); виникненням травм верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та дихальних шляхів з розвитком риніту, фарингіту, езофагіту, легеневої аспірації, ерозій та перфорації стравоходу, зміщенням та облітерацією зонда для харчування (2-10%); виникненням інфекційних ускладнень у вигляді паротиту, отиту, синуситів, аспіраційної пневмонії, мікробної контамінації (6-8%); поглибленням метаболічних розладів у вигляді порушень метаболізму кальцію, магнію, фосфору, балансу рідини, виникненню гіперосмолярних станів, гіпер-або гіпоглікемії (10-15%); виникненням кишкових ускладнень у І.В.…”