А. В. Шемчук orcid.org/0000-0002-6845-4928 аспірант кафедри парламентаризму Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИСтановлення Української держави, орієнтування соціуму на засади гуманізму і справедливості, пошуки напрямів його демократичного розвитку, робить актуальним застосування і наповнення реальним демократичним змістом головних положень нормативно-правового регулювання системи забезпечення безпеки, зокрема політичної, яка, в свою чергу, є головним вектором державної політики щодо забезпечення захищеності національних інтересів і цінностей та передбачає таку організацію діяльності суб'єктів політичної влади, яка повністю задовольняє потребу у забезпеченні конституційного ладу держави.Не зважаючи на те, що поняття «політична безпека» не використовується безпосередньо у тексті Конституції України, на відміну від інших видів безпеки, зокрема економічної й інформаційної (ч. 1 ст. 17), екологічної (ст. 16), державної (ч. З ст. 17), національної (ст. ст. 32, 34, 36, 39, 44 тощо), все ж вона досить чітко окреслена в чинному безпековому законодавстві України, яке включає закони України «Про національну безпеку України», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про Раду національної безпеки і оборони України», а також -у Стратегію національної безпеки України, базовими принципами якої визначено принципи стримування, стійкості і взаємодії. Кожний із зазначених принципів визначає сучасну безпекову концепцію України і відповідає її пріоритетним національним інтересам і має особливе значення в сучасних умовах воєнного стану і повоєнній відбудові нашої держави.Проблема визначення нормативно-правового забезпечення політичної безпеки вважається однією із найбільш складних у політичній науці. Адже вона пов'язана не лише із багатоаспектністю складових її понять, а й із не визначенням терміну «політична безпека» в базових нормативних актах держави. Наразі це виправляється і, як ніколи, є помітним намаганням держави й соціуму налагодити комунікацію щодо розвитку держави в перспективі, осмислення й сприйняття національних загроз, а також інтересів.Діалог розгортається у двох напрямах: -з погляду збереження національної єдності, яка неможлива без результативної взаємодії держави й громадянського суспільства; -з погляду консенсусу, що вважається гарантією узгоджених і спільних дій публічної влади на всіх рівнях.При цьому взаємодія держави і громадянського суспільства є одним із ефективних способів забезпечення основних принципів представницької демократії (Goshovska V., Pukhkal O., Reiterovych I., Mysyshyn O., Serhov S., 2023), а консенсус -способом прийняття консолідованих узгоджених рішень, в основі якого лежить соціальне партнерство як суспільна цінність (Даниленко Л.І., 2022).Обидва питання є предметом публічного обґрунтування й політичної угоди, що має ознаку політико-правового договору публічного значення (конституційну ознаку). І саме тому, політична безпека, на нашу ...