ВступЦукровий діабет (ЦД) 2-го типу займає домі-нуюче місце серед всіх хворих на ендокринологічну патологію, і згідно класичних психодинамічних уяв-лень, представляє собою типовий психосоматоз, а та-кож є коморбідним цілому ряду психічної патології, що виступає в якості як хронічних ускладнень ЦД 2-го типу, так і поєднаних розладів, які потребують специфічного психотерапевтичного лікування [1][2][3][4][5].Стабілізація соматичного і психічного стану хворих і, власне, контроль рівня глюкози у крові при ЦД 2-го типу напряму залежить від комплаєн-су до терапії, в т. ч. виконання всіх терапевтичних рекомендацій, починаючі від дотримання часу вживання медичних препаратів та їх дозування до модифікації способу життя (раціону та моціону): дотримання дієтичних рекомендацій, реалізації дозованих фізичних навантажень тощо. Зниження рівня прихильності до терапії гарантовано призво-дить до порушень глікемічного контролю та є фак-тором ризику ряду хронічних ускладнень ЦД 2-го типу, у т. ч. психоневрологічного кола: розлади неврастенічного кола, діабетична енцефалопатія із подальшим розвитком деменції або органічного розладу особистості, афективні порушення (розла-ди депресивного спектру або емоційна лабільність) тощо. У свою чергу психічні розлади самі повста-ють фактором порушення комплаєнсу хворих до терапії ЦД 2-го типу, що формує патологічне коло [1,[6][7][8][9].Це обумовлює необхідність додавання специ-фічної психотерапевтичної корекції до терапії хво-рих на ЦД 2-го типу, з метою поліпшення лікування даного контингенту хворих [1,3,9].
Обґрунтування дослідженняВиходячи з патогенезу ЦД 2-го типу, а також коморбідних психічних порушень, можливо прогнозу-вати високий пріоритет їх психотерапевтичної корекції та психопрофілактики, які мають бути спрямовані не лише на терапію власне психічних порушень, а й на підвищення комплаєнтності хворих -прихильності до терапії та формування установки на безсуперечне дотримання лікарських призначень: дотримання хво-рими дієти і моціону, режиму та рекомендованої дози прийому фармакологічних препаратів тощо [1,7,8,10].Наявність коморбідної психічної патології є фактором, що обумовлює дискомплаєнстність хво-рих і порушення у дотриманні лікарських призна-чень. Втім, в клінічній практиці протоколи лікуван-ня хворих на ЦД 2-го типу не враховують заходи, що спрямовані на підвищення комплаєнтності хворих, особливо у разі наявності коморбідної психічної патології, яка виявляєтья у більшості хворих на ЦД 2-го типу. Зазвичай, психічні порушення у хво-рих на ЦД 2-го типу корегуються без урахування специфічності основного захворювання -ЦД 2-го типу. Питанню підвищення комплаєнсу, порушеного внаслідок наявності коморбідних психічних розладів у хворих на ЦД 2-го типу і досі де приділено достат-ньої уваги у просторі сучасних досліджень. То ж розробка системи психотерапії, яка б з одного боку, була спрямована на лікування коморбідних ЦД 2-го типу психічних розладів, а з іншого -підвищення комплаєнсу хворих до терапії ЦД 2-го типу, висту-пає актуальною потребою сучасної ендокринології, медичної психології т...