У статті висвітлюється стан і перспективи подальшої наукової розробки військово-історичної проблематики, дотичної до періоду існування міжвоєнної Литовської держави, вченими Інституту історії та археології Балтійського регіону Клайпедського університету (КУ). Дана публікація не минає загально-литовського контексту, включаючи ретроспективу попередніх військово-історичних студій у Литві від зародження до сьогодення. Визначаються основні етапи становлення військової складової історичних досліджень у КУ. Аналізується доробок науково-дослідницької групи «Війна і суспільство ХХ століття» через призму реалізації проєктної діяльності та поза нею. Загалом підкреслюється, що перелік складових композиту військово-історичних студій міжвоєнного періоду вельми широкий: історія окремих родів і видів військ, парамілітарні формування, організація, структура та озброєння регулярної армії, доктринальна складова, теорія військово-історичних досліджень і т.д. Вченими КУ керує прагнення атомізувати цільову тему, продемонструвати найдрібніші моменти кожного з фрагментів загальної мозаїки. Так, зокрема, серед піднятих питань внутрішній уклад життя військового підрозділу міжвоєнної доби (побутові стосунки військовослужбовців, повсякденна діяльність, свята і будні, традиції литовського вояцького побратимства, середовище існування, гігієна). Систематизація та актуалізація досвіду тієї епохи створює необхідні умови для його задіяння у формуванні сучасних збройних сил Литви, оновлення системи національної безпеки. У той же час залучення компаративістського підходу дає можливість фіксувати субрегіональний та регіональний контексти і створює додаткові вектори майбутніх досліджень.