Materialization of “The Invisible Nuclear” in U.S. Nuclear Fiction on Chernobyl.

Abstract

У статті акцентуються літературні аспекти подвійності, пов'язані з концептом «невидимості» ядерної енергії, в письменницьких практиках США (від доби пізньої холодної війни до теперішнього часу), які охоплено посттравматичним досвідом постчорнобильського періоду. Статтю присвячено вивченню особливостей художнього осмислення невидимості ядерної енергії в художньому осмисленні катастрофи на атомній станції (вибух на Чорнобильській АЕС) та її наслідків у художніх творах письменників США, таких як «Chernobyl» (1987) Фредеріка Поля, «Radiant Girl» (2008) Андреа Вайт і «The Boy from Reactor 4» (2011) Ореста Стельмаха. У статтi висловлено припущення, що трансформація концепту «невидимості» в нуклеарному дис-i висловлено припущення, що трансформація концепту «невидимості» в нуклеарному дис-висловлено припущення, що трансформація концепту «невидимості» в нуклеарному дискурсі США обумовлена переосмисленням Чорнобильської катастрофи, яке допомагає визначити культурні та соціальні параметри ядерної енергії як концепту з метою подальшого впливу на суспільне визнання нуклеарних технологій. Також у статті навмисно підкреслено літературні аспекти осмислення концепту «ядерної енергії», що виходять з необхідності диференціації наративу «ядерної війни» і наративу «ядерної енергії», які мають різну політику: якщо ядерна війна розглядається (за Дерріда) як «абсолютно фікціальний» компонент нуклеарного дискурсу, то ядерна енергія, зазвичай співвідноситься з ініціативою «мирний атом» і є предметом дискусій щодо матеріалізації невидимого.