У статті розглядається становлення та визначення сутності принципів військового управління в адміністративноправовому аспекті, відповідно до нормативно-правової бази України. Наведено приклади існуючих підходів та нормативних документів до оцінки принципів, як законність, об’єктивність, системність, повнота, комплексність, розумна ініціатива і гласність, у поєднанні з принципами єдиноначальності й суворої військової дисципліни, зосереджуючи увагу на особливостях притягнення до відповідальності спеціальних суб’єктів та запропоновано напрями удосконалення норм законодавства у сфері притягнення до відповідальності військовослужбовців Стверджується, що всі ці принципи прямо чи опосередковано випливають із закону, з окремих правових норм, а тому їх можна вважати правовими (оскільки принцип централізації керівництва військовою адміністрацією реалізується і забезпечується виключно за допомогою правових норм). засоби). Проаналізовано, що у військово-правових джерелах є загальні принципи, тобто ті загальнообов’язкові та незаперечні вимоги, якими мають керуватися всі суб’єкти господарювання незалежно від їх статусу, та принципи управління на галузевому рівні (галузеві принципи) або на рівні Статусний рівень – інституційний, організаційний, груповий. Акцентовано увагу на тому, що в рамках військового менеджменту досить важливо забезпечити стабільність основних процесів з можливістю існування відповідної динаміки, наприклад, щодо змін, пов’язаних з новими стандартами управління та використанням новітніх технології. Визнається, що принципи військового управління повинні відповідати розвитку права, його системи, в тому числі тієї її частини, яка спрямована на впорядкування питань військового управління. В процесі дослідження виявлено, що в даний час проблема розкриття аспектів юридичної відповідальності військовослужбовців залишається актуальною в Україні, з огляду на значну кількість правопорушень у цій сфері.