“…Існуючий методичний апарат з визначення стійкості конструкцій польових ФС бере свій початок у працях з польової фортифікації Ф. Ласковського, у яких розглядаються загальні питання щодо будівництва довготривалих польових укріплень і споруд, Е. Миклашевського, С. Хмелькова з питань будівництва бетонних і залізобетонних захисних польових ФС для військ, С. Зайцева, Д. Шора, С. Давидова, Ф. Борисова, М. Штейха з питань стійкості конструкцій підземних захисних ФС та споруд загальної польової фортифікації, С. Ананіча, П. Бузника, А. Сухарєва, І. Балаганського, Л. Мержиєвського з питань глибини проникнення БЧ звичайних боєприпасів (артилерійських снарядів, мінометних мін та авіаційних бомб) у ґрунт і бетон, [4], [8]- [10], В. Косенка, О. Волощенка, М. Кушніренка з питань стійкості фортифікаційних споруд до ударної хвилі ядерного вибуху [7], а також В. Коцюруби, І. Даценка, А. Білика з питань фізичного (інженерного) захисту об'єктів військ від безпілотних літальних апаратів [5], [6]. За результатами цих праць та виконаних на їхній основі експериментів отримано емпіричні формули, які дозволяють визначати стійкість конструкції покриття польової ФС до ударно-вибухової дії артилерійських снарядів, мінометних мін та авіаційних бомб.…”