Мета роботи. Дослідження ультраструктури поверхні листкової пластинки видів роду Viburnum L. флори України: V. opulus L., V. lantana L., V. tinus L. у зв’язку з необхідністю відбору стрес витривалих високодекоративних рослин за для озеленення антропогенно трансформованих урболандшафтів.
Методологія. Матеріали відібрані в Гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного (KW) та Гербарій Львівського університету імені Івана Франка (LW) з різних точок ареалу. Використані методи світлової та сканувальної електронної мікроскопії.
Наукова новизна. За допомогою методів світлов ї та сканувальної електронної мікроскопії детально досліджено ультраструктуру поверхні листків трьох видів роду Viburnum флори України. Встановлено ознаки, за якими види розрізняються. Серед таких ознак рельєф листкової пластинки: у V. opulus рельєф остеогребінчастий на адаксиальній поверхні та гребнеохоплювальний на абаксиальній; у V. tinus – горбкуватий та дрібногорбкуватий (відповідно), у V. lantana – остеогребінчастий на обох поверхнях. Крім того, види розрізняються типом кутикули (у V. tinus кутикула гладенька, у двох інших видів – складчаста); типом та ступенем розвитку епікутикулярного воску. Кристалоїдний віск спостерігається у всіх видів, проте у V. opulus він представлений гранулами, у двох інших видів – пластинками, зрідка гранулами. Кірка зустрічається зрідка у V. opulus та V. tinus. Найбільшу кількість воскових відкладів мають листкові пластинки V. tinus, найменшу – V. opulus. Розміщення воскових відкладів неоднорідне.
Висновки. Вивчена мікроморфологічна будова ультраструктури листкової пластинки трьох видів роду Viburnum флори України. В результаті аналізу мікроморфологічних особливостей листка виявлені спільні для видів ознаки, та такі, за якими вони чітко розрізняються. Досліджені види характеризуються гіпостоматичним типом листкової пластинки, парацитними продихами, добре розвиненим епікутикулярним воском, більш інтенсивним опушенням на адаксиальній поверхні. Відмінними ознаками є рельєф поверхні, типи воскових відкладів, тип трихом (у V. opulus та V. lantana наявні 3-5-осьові зірчасті трихоми, у V. tinus такі трихоми відсутні; лише у V. lantana наявні залозки) та їх локалізація, тип та співвідношення продихових апаратів (у V. opulus переважають аномоцитні продихи, V. lantana – парацитні, V. tinus наявні лише – парацитні).